Селіфан тільки помахував та погукав: «Ех! ех! ех!» — плавно підскакуючи на козлах, у міру того як трійка то злітала на пагорб, то линула духом з пагорба, якими була усеяна вся стовпова дорога, що прагнула трохи помітним накатом униз. Чичиков тільки усміхався, трохи підлітаючи на своїй шкіряній подушці, бо любив швидку їзду. І яка ж російська не любить швидкої їзди? Чи його душі, що прагне закружляти, загулятися, сказати іноді: «чорт забирай все!» - Чи його душі не любити її? Чи її не любити, коли в ній чується щось чуйне? Здається, невідома сила підхопила тебе на крило до себе, і сам летиш, і все летить: летять версти, летять назустріч купці на опромінях своїх кибиток, летить з обох боків ліс з темними ладами ялин і сосен, з незграбним стуком і вороним криком, летить вся дорога казна-куди в зникаючу далечінь, і щось страшне укладено в цьому швидкому мельканні, де не встигає означитися предмет, що пропадає, — тільки небо над головою, та легкі хмари, та місяць, що продирається, одні здаються нерухомими. Ех, трійко! птах трійка, хто тебе вигадав? знати, у жвавого народу ти могла тільки народитися, у тій землі, що не любить жартувати, а рівнем-гладнем розкинулася на півсвіту, та й іди рахувати версти, доки не зарябить тобі в очі. І не хитрий, здається, дорожній снаряд, не залізним схоплений гвинтом, а нашвидкуруч живцем з однією сокирою та долотом спорядив і зібрав тебе ярославський моторний мужик. Не в німецьких ботфортах ямщик: борода та рукавиці, і сидить чорт знає на чому; а підвівся, та замахнувся, та затягнув пісню — коні вихором, спиці в колесах змішалися в одне гладке коло, тільки здригнулася дорога, та скрикнув у переляку пішохід, що зупинився, — і он вона помчала, понеслася, понеслася!.. І он уже видно вдалині, як щось припадає пилом і свердлить повітря.

Чи не так і ти, Русь, що жвава необганяльна трійка мчить? Димом димить під тобою дорога, гримлять мости, все відстає і залишається позаду. Зупинився вражений Божим дивом споглядач: чи не блискавка це, скинута з неба? що означає це рух, що наводить жах? і що за невідома сила міститься в цих невідомих світлом конях? Ех, коні, коні, що за коні! Чи сидять вихори у ваших гривах? Чи чуйне вухо горить у будь-якій вашій жилці? Зачули з висоти знайому пісню, дружно й разом напружили мідні груди і, майже не торкнувшись копитами землі, перетворилися на одні витягнуті лінії, що летять повітрям, і мчить вся натхненна Богом!.. Русь, куди ж мчить ти? дай відповідь. Чи не дає відповіді. Чудовим дзвоном заливається дзвіночок; гримить і стає вітром розірване в шматки повітря; летить повз все, що не є на землі, і, косячись, посторанюються і дають їй дорогу інші народи та держави.

Ah, troika, troika, swift as a bird, who was it first invented you?
Тільки після hard race folk can you have come to birth - only in a land which, though poor and rough, lies spread over half the world, and spans versts the counting whereof would leave one with aching eyes.

Ех, трійко! птах трійка, хто тебе вигадав? знати, у жвавого народу ти могла тільки народитися, у тій землі, що не любить жартувати, а рівнем гладнем розмітилася на півсвіту, та й іди рахувати версти, доки не зарябить тобі в очі.

Nor є modishly-fashioned vehicle of the road - a thing of clamps and iron.
Ще, ви є автівкою, але shapen і fitted з підсвічуванням або chisel деякого приємного peasant Yaroslav.

І не хитрий, здається, дорожній снаряд, не залізним схоплений гвинтом, а нашвидкуруч живцем, з однією сокирою та долотом, спорядив і зібрав тебе ярославський моторний мужик.

Якщо ви збираєтеся, як мандрівник одержав в Німеччині, але може бути битий і mittened.
See him as he mounts, and flourishes his whip, and breaks into a long-drawn song!
Порядок wind go horses, and wheels, with their spokes, become transparent circles, and road seems to quiver beneath them, and pedestrian, with cry of astonishment, halts to watch the vehicle as it flies, flies, flies on its way until it becomes lost on the ultimate horizon - a speck amid a cloud of dust!

Не в німецьких ботфортах ямщик: борода та рукавиці, і сидить чорт знає на чому; а підвівся, та замахнувся, та затягнув пісню – коні вихором, спиці в колесах змішалися в одне гладке коло, тільки здригнулася дорога та скрикнув у переляку пішохід, що зупинився! і он вона помчала, помчала, помчала!..
І он уже видно вдалині, як щось припадає пилом і свердлить повітря.

And you, Russia of mine - чи не ви або speeding like a troika which nought can overtake?

Чи не так і ти, Русь, що жвава необганяльна трійка, мчить?

Чи не є плавучий біглий білизни ваші wheels, і брудні thundering as you cross them, і everything being left in the rear, and the spectators, struck with the portent, halting to wonder whether you be not a thunderbolt laun

Димом димить під тобою дорога, гримлять мости, все відстає і залишається позаду.
Зупинився вражений божим дивом споглядач: чи не блискавка це, скинута з неба?

What does that awe-inspiring progress of yours foretell?
What is the unknown force which lies within your mysterious steeds?

Що означає це рух, що наводить жах? і що за невідома сила міститься в цих невідомих світлом конях?
Ех, коні, коні, що за коні!
Чи сидять вихори у ваших гривах?
Чи чуйне вухо горить у будь-якій вашій жилці?

Surely the winds themselves must abide in their manes, and every vein in their bodys an ear stretched to catch the celestial message which bids them, with iron-girded breasts, and hooves which barely touch the earth as they gallop mission of God?

Трійка

Чи не так і ти, Русь, що жвава необганяльна трійка мчить?

«Чи не так і ти, Русь, що жвава необганяльна трійка мчить? Димом димить під тобою дорога, гримлять мости, все відстає і залишається позаду. Зупинився вражений божим дивом споглядач: чи не блискавка це, скинута з неба? що означає це рух, що наводить жах? і що за невідома сила міститься в цих невідомих світлом конях? Ех, коні, коні, що за коні! Чи сидять вихори у ваших гривах? Чи чуйне вухо горить у будь-якій вашій жилці? Зачули з висоти знайому пісню, дружно й разом напружили мідні груди і, майже не торкнувшись копитами землі, перетворилися на одні витягнуті лінії, що летять повітрям, і мчить вся натхненна Богом!.. Русь, куди ж мчить ти? дай відповідь. Чи не дає відповіді. Чудовим дзвоном заливається дзвіночок; гримить і стає вітром розірване в шматки повітря; летить повз усе, що не є землі, і, косячись, постораниваются і дають їй дорогу інші народи» («Мертві душі». глава 11)

10-11-і класи

Робота з текстом
складеним із різних джерел

На уроках російської мови часто звертаємося до текстів – старшокласники аналізують їх зміст під керівництвом вчителя. Як правило, у процесі такої роботи досліджується один текст одного автора. Ми пропонуємо завдання складніше: роботу з помилковим текстом, складеним з уривків двох творів.

Псевдотекст 1

Прочитайте текст.

Покаюсь. Вигаданий мною заголовок "різнозвучні, але рівнозначні" далекий від наукової незаперечності. Він лише силует, грубе обрис ще одного виду словесних взаємозв'язків – явища синонімії. Концепція синонімидавно вже є предметом різноманітних лінгвістичних тлумачень. Про те, що таке синонім, які бувають синоніми, наскільки це поняття взагалі реальне і т.д., були висловлені у лінгвістичній літературі найрізноманітніші, найчастіше суперечливі міркування. Ще стародавні греки звернули увагу на властивість одних і тих самих слів висловлювати одну й ту саму думку. Римляни просунулися далі. Вони побачили в синонімах як засіб замінювати одне слово іншим без шкоди для сенсу, але усвідомлювали різницю між ними…

Існують і різні визначення синонімів. Синоніми визначаються як слова, що мають тотожне значення, як слова, що позначають те саме поняття або здатні позначити один і той же предмет… Одні вважають синонімами слова, які, називаючи те саме явище дійсності, називають його по-різному, надають йому якісь нові смислові чи емоційні відтінки.

Запитання та завдання

1. Про яке мовне явище розповідають автори?

2. Які фрагменти містять однакову інформацію, отже, що неспроможні належати одному й тому тексту?

3. Визначте суттєві стилістичні різницю між цими фрагментами.

4. З'єднайте стилістично близькі фрагменти, щоб виявити два вихідні тексти.

Пояснення для вчителя.

Наприклад, 1-і та 2-і речення 3-го абзацу написані науковим стилем, а наступні три речення написані куди більш вільно (аж до використання слівця надцяті).

Для самоперевірки

Покаюсь. Вигаданий мною заголовок "різнозвучні, але рівнозначні" далекий від наукової незаперечності. Він лише силует, грубе обрис ще одного виду словесних взаємозв'язків – явища синонімії.

Ще стародавні греки звернули увагу на властивість одних і тих самих слів висловлювати одну й ту саму думку. Римляни просунулися далі. Вони побачили в синонімах як засіб замінювати одне слово іншим без шкоди для сенсу, але усвідомлювали різницю між ними…

І все-таки до сьогодні дослідники не виробили єдиного погляду на синонімічну природу слова.

Одні вважають синонімами слова, які, називаючи те саме явище дійсності, називають його по-різному, надають йому якісь нові смислові чи емоційні відтінки.

Інші в ранг синонімів зводять тільки слова з цілісною смисловою тотожністю, такі, як бегемот - гіпопотам, мовознавство - мовознавство ...

Надцатые вважають, що багатство синонімів – це біда мови, оскільки утрудняє користування ним…

Що ж розуміти під синонімами? – резонно спитайте ви.

(Е.Варатьян.Подорож у слово)

Концепція синонімидавно вже є предметом різноманітних лінгвістичних тлумачень. Про те, що таке синонім, які бувають синоніми, наскільки це поняття взагалі реальне і т.д., були висловлені у лінгвістичній літературі найрізноманітніші, найчастіше суперечливі міркування.

Існують і різні визначення синонімів. Синоніми визначаються як слова, що мають тотожне значення, як слова, що позначають те саме поняття або здатні позначити той самий предмет…

(Д.М. Шмельов.Сучасна російська мова. Лексика)

Псевдотекст 2

У псевдотексті 2 переплетені рядки із відомого вам твору Н.В. Гоголя та щоденникового запису А.А. Блоку. "Розплетіть" цей текст, попередньо відповівши на запитання.

Запитання

1. До кого звернено різні фрагменти?

2. Які фрагменти різняться відношенням авторів до нестримного бігу трійки?

…Чи не так і ти, Русь, що жвава необганяльна трійка мчить? Димом димить під тобою дорога, гримлять мости, все відстає і залишається позаду. Зупинився вражений божим дивом споглядач: чи не блискавка це, скинута з неба? що означає це рух, що наводить жах? і що за невідома сила міститься в цих невідомих світлом конях? …І ось піднімається тиха завіса наших сумнівів, протиріч, падінь і безумств: чи чуєте ви задиханий гон трійки? Чи бачите її, що пірнає по кучугурах мертвої і пустельної рівнини? Ех, коні, коні, що за коні! Чи сидять вихори у ваших гривах? Чи чуйне вухо горить у будь-якій вашій жилці? Зачули з висоти знайому пісню, дружно й разом напружили мідні груди і, майже не торкнувшись копитами землі, перетворилися на одні витягнуті лінії, що летять повітрям, і мчить вся натхненна Богом!.. Це – Росія летить невідомо куди – у синьо-блакитну прірву часів – на прибраній своїй та прикрашеній трійці. Чи бачите ви її зоряні ночі з благанням, зверненим до нас: - Полюби мене, полюби красу мою! Русь, куди ж мчить ти? Дай відповідь. Чи не дає відповіді. Чудовим дзвоном заливається дзвіночок; гримить і стає вітром розірване в шматки повітря; летить повз все, що не є на землі, і, косячись, посторанюються і дають їй дорогу інші народи та держави… – Але нас від неї відокремлює ця нескінченна далечінь часів, ця синя морозна імла, ця снігова зоряна мережа. - Хто ж пробереться назустріч трійці, що летить стежками таємними і мудрими, лагідним словом зупинить змилених коней, сміливою рукою перекине демонського ямщика ...

Для самоперевірки

…Чи не так і ти, Русь, що жвава необганяльна трійка мчить? Димом димить під тобою дорога, гримлять мости, все відстає і залишається позаду. Зупинився вражений божим дивом споглядач: чи не блискавка це, скинута з неба? що означає це рух, що наводить жах? і що за невідома сила міститься в цих невідомих світлом конях? Ех, коні, коні, що за коні! Чи сидять вихори у ваших гривах? Чи чуйне вухо горить у будь-якій вашій жилці? Зачули з висоти знайому пісню, дружно й разом напружили мідні груди і, майже не торкнувшись копитами землі, перетворилися на одні витягнуті лінії, що летять повітрям, і мчить вся натхненна Богом!.. Русь, куди ж мчить ти? дай відповідь. Чи не дає відповіді. Чудовим дзвоном заливається дзвіночок; гримить і стає вітром розірване в шматки повітря; летить повз все, що не є на землі, і, косячись, посторанюються і дають їй дорогу інші народи та держави.

(Н.В. Гоголь.Мертві душі)

…І ось піднімається тиха завіса наших сумнівів, протиріч, падінь і безумств: чи чуєте ви задиханий гон трійки? Чи бачите її, що пірнає по кучугурах мертвої і пустельної рівнини? Це Росія летить невідомо куди – у синьо-блакитну прірву часів – на прибраній своїй та прикрашеній трійці. Чи бачите ви її зоряні очі з благанням, зверненим до нас: - Полюби мене, полюби красу мою! – Але нас від неї відокремлює ця нескінченна далечінь часів, ця синя морозна імла, ця снігова зоряна мережа. - Хто ж пробереться назустріч трійці, що летить стежками таємними і мудрими, лагідним словом зупинить змилених коней, сміливою рукою перекине демонського ямщика ...

(А.А. Блок.Фрагмент із щоденникових записів)

Д.А. ХАУСТОВА,
школа № 553,
м Москва

Чи не так і ти, Русь, що жвава необганяльна трійка мчить? Димом димить під тобою дорога, гримлять мости, все відстає і залишається позаду. Зупинився вражений Божим дивом споглядач: чи не блискавка це, скинута з неба? що означає це рух, що наводить жах? і що за невідома сила міститься в цих невідомих світлом конях? Ех, коні, коні, що за коні! Чи сидять вихори у ваших гривах? Чи чуйне вухо горить у будь-якій вашій жилці? Зачули з висоти знайому пісню, дружно й разом напружили мідні груди і, майже не торкнувшись копитами землі, перетворилися на одні витягнуті лінії, що летять повітрям, і мчить вся натхненна Богом!.. Русь, куди ж мчить ти? дай відповідь. Чи не дає відповіді. Чудовим дзвоном заливається дзвіночок; гримить і стає вітром розірване в шматки повітря; летить повз все, що не є на землі, і, косячись, посторанюються і дають їй дорогу інші народи та держави.

Візьми склянку.
– Взяв!
- А тепер зроби так, щоб він упав, і подивися що з ним статися.
- Ну, він розбився, і що?
- А тепер проси вибачення і подивися, чи стане він знову цілим..?

Те, що позаду нас, і те, що попереду означає так мало в порівнянні з тим, що всередині нас.

А чи варто когось засуджувати?
За їхні помилки в житті та падіння,
Ми всі вміємо падати, на жаль.
Не всі вміють подавати руку.

Коли вам стає дуже туго, і все обертається проти вас, і, здається, немає сил терпіти жодної хвилини більше - ні за що не відступайте: саме в такі моменти настає перелом у боротьбі.

Перемога не дає сили. Силу дає боротьба. Якщо ти борешся і не здаєшся - це сила.

Пам'ятай – ти, і тільки ти відповідаєш за свої вчинки, і тільки від тебе залежить, чи зможеш змінити своє життя!

Ти - поруч, і все чудово:
І дощ, і холодний вітер.
Дякую тобі, мій ясний,
За те, що ти є на світі.

Дякую за ці губи,
Дякую за руки ці.
Дякую тобі, мій любий,
За те, що ти є на світі.

Ти - поруч, адже могли б
Один одного зовсім не зустріти.
Єдиний мій, дякую
За те, що ти є на світі!

Закохайтесь заново за дружину,
Так, щоб стало всім завидно.
Візьміть на себе вину
За всі зморшки та образи.
За те, що з вами життя минулося
І ніколи не зраджувала.
Дітей виростила, підняла,
І вам гріхи завжди прощали.
За сумний погляд, за сивину
І за сумну втому.
Закохайтесь заново за дружину,
Як у ту, що в юності лишилася...

Один жвавий журналіст, тримаючи в руках записник і олівець, запитав Ейнштейна:
- Чи є у вас блокнот або записник, куди ви записуєте свої великі думки?
Ейнштейн глянув на нього і сказав:
- Молода людина! По-справжньому великі думки спадають на думку так рідко, що їх неважко й запам'ятати.

Ти до неї звик, вона любила тебе.
Подарунки не дарував їй і квітів,
Не казав їй, як вона гарна,
І що на все заради неї готовий.

Ти весь час був зайнятий. Роздратувався,
Коли вона дбала, люблячи.
І навіть ти жодного разу не намагався
Дізнатися, про що кричить її душа.

Вона хотіла стати неповторною,
Стати найголовнішим у житті для тебе,
Але знову, засинаючи, бачить спину,
А їй так хочеться подивитись у твої очі.

А їй так хочеться тепла та розуміння,
Трохи ласки і простий турботи,
Щоб приділяв їй трохи уваги,
Хоча б у неділю та суботу.

Адже вона за тобою хоч навіть у прірву,
І в біди не зрадить, і буде поряд.
Їй хочеться бути тобі корисною,
Зустрічати з роботи вечерею та чаєм.

Не цінуєш її, зовсім не цінуєш.
І не боїшся зовсім втратити.
Ах, якби знав ти, скільки відмовила,
Щоб із тобою їй поруч засипати.