Індустріалізація. колективізація- трагедія селянина-трудівника

Явище, що увійшло в нашу історію як колективізація або як здійснення ленінського кооперативного плану, насправді до ленінських ідей про кооперацію жодного відношення не мало. І за своїми формами, і за методами проведення, і за швидкістю цієї ломки. Це було зовсім інше явище, і цілі його були зовсім інші. Колективізація була породжена форсованою індустріалізацією.

В 1 927 р. у країні був непоганий урожай, проте план хлібозаготівель був провалений, бо селяни відмовлялися продавати хліб за низькими цінами. Формально ціни залишилися такими ж, як і попереднього року, але рахунок інфляції значно зросли ціни на промислову продукцію, тобто. виріс дисбаланс цін. Через війну хлібний експорт зарубіжних країн скоротився 1928/29 р. в 3,5 разу і це за умов, як у масовому масштабі будувалися заводи та його треба було оснащувати імпортним устаткуванням. Крім того, внаслідок масового будівництва значно зросла кількість споживачів продовольства та насамперед хліба. Політбюро ЦК у січні 1928 р. приймає рішення про надзвичайні заходи для виконання плану хлібозаготівель. Було мобілізовано близько 30 тис. комуністів-емісарів, уповноважених з хлібозаготівлі. Сам Сталін виїхав у Західний Сибір, щоб на місці вивчити становище у сільському господарстві та змусити місцеву владу застосувати репресії щодо селян, які не бажають продавати хліб. (Це була остання поїздка диктатора країною.) Досвід І. Сталіна та інших емісарів показав, що умовити селян дешево продати хліб не вдасться, і влада схиляється до застосування сили. У Кримінальний кодекс була введена особлива стаття, за якою завзяті селяни потрапляли в спекулянти, а їх майно, худобу та інвентар вилучалися. Але це не допомогло, мало що дали і податки, що різко збільшилися на селян. Результатом цих каральних заходів стало спорадичний опір селян, що виразилося в локальному терорі проти представників влади. У селі загриміли постріли.

Всі ці обставини привели Сталіна та його соратників до думки про ліквідацію взагалі приватновласницького селянського господарства. XVI партійна конференція у квітні 1929 р. ухвалила рішення про організацію «великого соціалістичного землеробства», тобто. колгоспів та радгоспів. Почалася нещадна боротьба проти куркулів розкуркулювання.Воно проводилося під час опори на місцеву бідноту, яка отримувала частину власності репресованого. У селян, які не виконали план по хлібосдачі, його відбирали силою – згадали досвід продразвёрстки. На допомогу заготівельникам із міст було направлено 25 тис. робітників, які повинні були роз'яснювати селянам політику партії та самі організовувати колгоспи та радгоспи. Листопадовий пленум 1929 р. встановив планові та дуже високі завдання щодо створення колгоспів та радгоспів. Проти селян почалася справжня атака влади з метою якнайшвидше об'єднати всіх у колективні господарства. У перший рік масової колективізації було створено масу про «паперових колгоспів», тобто. існуючих лише з папері.

Місцева влада, прагнучи відрапортувати про успіхи у проведенні політики партії, не зупинялася перед насильством, особливо стосовно заможних селян і так званих «підкулачників». Під розкулачування потрапляли не лише багаті, а й взагалі всі, хто не хотів вступати в колгосп. За 3 р. було виселено 3,5 млн. селян («кулаків»), зокрема на спецпоселення близько 2 млн. чол. Для багатьох спецпоселення означало смерть, бо часто це були взагалі нежитлові місця, тайга та болота. На насильство селяни відповіли насильством. Тільки взимку 1930 р. було зафіксовано 2200 селянських виступів, що мали розрізнений характер.

Щоб урятуватися від потрапляння в «кулаки», населення стало знищувати свою худобу та розпродувати свій інвентар. Побоюючись повної ліквідації селянських господарств, без яких і колгоспи створити неможливо, влада вирішила форсувати колективізацію. Для підтримки заходів щодо створення колгоспів стали залучати навіть частини Червоної Армії. За 3 р. (до кінця 1932 р.) більше третини селян було мобілізовано до колгоспів. Але якщо формально цифри зростання кількості колгоспів могли давати привід до оптимізму, то реальний стан справ на селі внаслідок колективізації можна назвати лише катастрофою. Винищення худоби, руйнування села безперервним розкулачуванням, повна дезорганізація роботи колгоспів привели в 1932-1933 рр. до небаченого голоду, що охопив приблизно 25-30 млн. Чоловік. Значною мірою він був спровокований політикою влади. Керівництво країни, намагаючись приховати масштаби трагедії, заборонило згадувати про нього будь-які засоби масової інформації. Але й голод не зупинив експорт зерна – за ці роки вивезли в обмін на машини та обладнання 18 млн. центнерів.

У результаті колективізації на селі склалася специфічна, що раніше ніде не існувала економічна та соціальна ситуація. Вступившие в колгосп селяни, будучи виробниками сільгосппродукції, відтепер були її власниками.

Економічні результати колективізаціїбули катастрофічними: за 1929-1934 р.р. валове виробництво зерна скоротилося на 10%, поголів'я великої рогатої худоби – на 26,6 млн. голів (на 45%), коней – на третину, свиней – у 2 рази, овець у 2,5 рази. Але незважаючи на скорочення виробництва зерна, його постачання державі зросло вдвічі. Був ще один результат, який влаштовував Сталіна, -село дала на забудови соціалізму мільйони дешевих робочих рук, принагідно ліквідувавши аграрне перенаселення. Колективізація виконала і ще одне завдання - було ліквідовано останній острівець ринкової, приватновласницької економіки - приватні селянські господарства. Соціальним результатом цієї трагедії було зрівняння селян у абсолютній бідності. Багатих селян мало залишилося. Лише до кінця 30-х років. з'явилися більш менш заможні сім'ї, добробут яких ґрунтувався не на доходах з колгоспу, а на ремісничій праці. Колективізація сприяла посиленню соціальної однорідності суспільства, селяни перетворилися на таких самих найманих працівників, як і робітники. Вони втратили засоби виробництва.

Матеріальні результати колективізації наочно представлені у таблиці:

Результати колективізації
Показники	1928 р.	1932 р.	Зростання (у %)
Вся посівна площа (млн.га)		134,4
Валовий збір зернових (млн.т.)	73,3	69,9	-5
Врожайність (ц/га),	7,9	7,0	-13
Поголів'я коней (млн. голів)	32,1	21,7	-32
- " - корів	29,3	19,4	-34
-" - - свиней		9,9	-55
-" - овець та кіз		37,3	-65
Виробництво м'яса (млн.т.)	4,9	2,8	-43
- "- молока (млн. т.)		20,6	-33
- " - - яєць (млрд. шт.)	10,8	3,5	-67

(44. Колективізація.)

Здійснення грандіозної індустріалізації вимагало вороненої перебудови аграрного сектора. У західних країнах аграрна революція передувала революції у промисловості, тому в цілому було легше постачати продуктами міське населення. У СРСР обидва ці процеси відбувалися одночасно. У цьому як найважливіший канал поповнення фінансових ресурсів потреб індустріалізації було село. Колективізація - заміна системи дрібновласницького селянського госп-ва великими узагальненими с/г виробниками. Дрібні та приватні госп-ви замінюються великими. Наприкінці грудня 29р. Сталін оголосив про кінець НЕПу і перехід до політики ліквідації куркульства як класу. У селі відбувалися два взаємопов'язані процеси: створення колгоспів і розкуркулювання. Ліквідація куркульських х-в мала на меті, перш за все, забезпечити колгоспам матеріальну базу. Ліквідація куркулів позбавляла поселення підприємливих незалежних селян і підривала дух опору. Доля розкулачених повинна була бути прикладом іншим, тим, хто не бажав добровільно йти до колгоспу. Кулаков виселяли сім'ями, а найактивніших антирадників відправляли до концтаборів. Кожен район отримав норму колективізації (100%) та розкулачування (в середньому 5-7%). Але місцева влада за прикладом перших п'ятирічок намагалася її перевиконати. У багатьох районах селянство чинило опір масовому розкуркулюванню, відбувалися селянські заворушення. Але найчастіше селяни застосовували пасивні форми протесту: відмовлялися від вступу до колгоспів, знищували на знак протесту інвентар та худобу. Усе це призвело до небаченого голоду в 32-33г. Значною мірою він був спровокований політикою влади. Керівництво країни, намагаючись припинити масштаби трагедії, заборонило згадувати про нього у засобах масової інформації. Незважаючи на голод за кордон, було вивезено 18млн. центнерів зерна для отримання валюти потреби індустріалізації. Всю провину за стан Сталін поклав на виконавців і місцевих працівників.

Політика суцільної колективізації призвела до катострофічних результатів: за п'ятирічку валове виробництво зерна скоротилося на 10%. Проте Сталін святкував перемогу: попри скорочення произ-ва зерна, його держ. постачання збільшилися вдвічі. Колективізація створила необхідні умови для здійснення планів індустріалізаційного стрибка. Вона надала у розпорядження міста, безліч робочих рук, попутно ліквідувавши аграрне перенаселення. Вона дозволила, при значному зменшенні кількості зайнятих, підтримувати виробництво с/г продукції лише на рівні, який допускав тривалого голоду. Вона забезпечила пром-ть необхідною сировиною. Колективізація знищила останній острівець ринкової економіки – приватновласницьке х-во. Централізація внут. джерел дозволила досягти небачених результатів у сфері пром-ого прои-ва. По ряду напрямів було подолано якісне відставання радянської пром-ти. Створений потенціал дозволив напередодні і в рік ВВВ розгорнути багатогалузевий військовий комплекс. Але стрибок у розвитку важкої промисловості було куплено ціною відставання ін. галузей економіки (легкої пром-ти та аграрного сектора). У країні утвердилася командно-адміністративна господарська модель.

Пустовалова Р.Ф.

Тема: «Вивчення альтернатив соціально – економічної політикиколективізації та трагедії селянина – трудівника».

Оцінний лист.

Вступне слово вчителя.

Ще 15-20 років тому поняття «колективізація» (форма кооперування, тобто об'єднання селянських господарств для «переведення їх на рейки соціалізму») розглядалося як «одна з ланок ленінського плану будівництва соціалізму» (індустріалізація, колективізація, культурна революція).

Лише в останні десятиліття 20 століття події, що зберігалися в історичній пам'яті народу, у спогадах людей, що жили і працювали в 30-х рр., постали у всій їхній справжності в документах, витягнутих з архівів, у роботах істориків, у кіно- та фотоматеріали. Процес перетворення селян – індивідуальних трудівників і власників – на «клас соціалістичного суспільства», - процес, який сприймається зараз як грандіозний соціально-економічний експеримент, що межує зі злочином, - буде у центрі нашого дослідження.

^ Мета дослідження: оцінити становище, роль та долю селянина в період колективізації, результати та наслідки колективізації.

Завдання дослідження:

Проблемні завдання на урок;

на основі уривка з книги А.Я. Чаянова «План перетворення сільського господарства під час колективізації» створити модель «Громадського кооперативного господарства на селі»;

з'ясувати, на якому етапі проведення колективізації стався «перегин» у політиці;

на підставі документів відповісти на запитання «Кого вважали кулаком наприкінці 20-х

проаналізувати сталінську та бухаринську альтернативи виходу з кризи хлібозаготівель та виявити справжні причини хлібозаготівельної кризи;

у ході виконання елемента лабораторної роботи з документів з'ясувати результати та наслідки «суцільної колективізації»;

визначити справжні цілі колективізації та оформити їх у вигляді кластера.

Методи та прийоми дослідження:

дослідницький метод;

порівняльний аналіз;

вивчення спогадів;

метод «Займи позицію» – новий метод у проведенні дискусії;

Предмет дослідження: соціально – економічна політика колективізації та трагедія селянина – трудівника».

Об'єкт дослідження: державна політика стосовно селянства та побудови соціалізму.

1. Вчитель.

Проблемні завдання під час уроку.

це велика революція – друга після Жовтня;

це революція згори за підтримки знизу;

через неї буде здійснено перехід до соціалізму переважної більшості населення країни;

вона означає вирішення класових проблем, оскільки ліквідує останній експлуататорський клас – куркульство;

через неї йде мобілізація ресурсів для підйому промисловості, підвищення обороноздатності;

вона зробить селян-колгоспників заможними людьми;

вона вирішить продовольчі проблеми країни.

^ 2. Складання моделі «Громадсько-кооперативного господарства на селі».

З книги вченого економіста А.Я. Чаянова «План перетворення сільського господарства».

(Суть ідеї вченого в наступному. ^ Селянська сім'я – це насамперед самостійна соціально- економічний осередок, сімейне трудове підприємство, що живе за своїми законами, що відрізняється від законів капіталістичного підприємства, заснованого на найманій праці. А мета виробництва отримати відсоток із вкладеного капіталу.

У сімейному господарстві селянин однією особі і господар, і працівник. Мета сімейного виробництва селянина над отриманні прибутку, як у задоволенні потреби сім'ї. Інакше висловлюючись, якщо капіталіст «прогорає» у якомусь господарському підприємстві, він прагне перемістити капітал до іншого, більш прибуткове дело. Селянин у такій ситуації збільшить трудові витрати, а якщо це неможливо - знизить рівень споживання сім'ї. Словом, у трудовій селянській сім'ї ми маємо справу з абсолютно особливим соціально-виробничим осередком, якому властиве інше розуміння вигідності.

Зрозуміло. Так, з розвитком індустріального суспільства селянське господарство починає потребувати техніки, кредитів, прогресивних технологій ним чином, окремі галузікооперуються, виходячи великий рівень великого виробництва.

Інакше висловлюючись, селяни, залишаючись господарями – працівниками, але об'єднуючи галузі, разом купуючи кошти виробництва, створюють машинні та збутові товариства, меліоративні кооперативи, якісно перетворять своє господарство. Вся ця мережа перетворюється на систему суспільного кооперативного господарства села.

(Кожна група виділяє ключовий вираз та становлять модель)

Висновок: По суті, держава під час проведення колективізації мала вирішити два завдання:

1)створити узагальнене господарство, позбавивши власності селян, та

2) "усунути" шар людей, які можуть цьому активно перешкодити.

Питання створення виробничої кооперації на селі був новим країни. ^ В.І. Ленін у листі «Про кооперацію» писав про розвиток соціалізму та «просте зростання кооперації».

(Необхідно створювати різні видикооперативів, дати селянам техніку, яка залучить їх до колективних господарств, дотримуючись принципу добровільності при

створення великих господарств. 15 з'їзд ВКП (Б) (1927г.) поставив питання про «поступовий перехід до колективної обробки землі на основі нової техніки». Форми, методи, терміни створення колективних господарств на з'їзді не обговорювалися. За планом першої п'ятирічки передбачалося до 1933 р. залучити до кооперативів 85% господарств, зокрема 18-20% - до колгоспів.

Вчитель. Що вийшло реально? Що таке колективізація?

^ Словникова розминка. Мнемотурнір.

Розвиток пам'яті;

Перевірити ступінь впевненості у своїх знаннях.

(Візьміть картку та запишіть своє уявлення про колективізацію

Я-концепція

0 – не впевнений; 1- сумніваюся; 2- впевнений

Еталон відповіді. (Колективізація- це процес створення великих колективних господарств, на основі дрібних селянських господарств, що призвело на практиці до відчуження селян від власності на землю і від результатів своєї праці.)

^ 1. У 1927-1928р.р. настала криза хлібозаготівель (робота з підручником).

2. Почався масовий голод 1923-1933г.г.

Оцінка причин та шляхів подолання кризи. (Аналіз за таблицею.)

Сталінська та бухаринська альтернативи виходу з кризи хлібозаготівель.

І.В.Сталін

Н.І. Бухарін

^ Оцінка причин та сутності кризи.

Відсутність прогресу у справі індустріалізації породжує товарний голод, а дрібне селянське господарство нездатне забезпечити потреби промисловості. Головний винуватець кризи – «кулак-саботажник».

Головна причина кризи – помилки у виборі та реалізації економічного курсу (відсутність резервного фонду промтоварів, розрив цін на зернові та технічні культури та ін.). Головний винуватець – політичне керівництво країни.

^ Шляхи подолання кризи.

Вжиття надзвичайних заходів:

форсування індустріалізації;

масова колективізація; створення колгоспів як форми перекачування ресурсів із села до міста; ліквідація куркульства як «останнього експлуататорського класу»;

створення соціальної бази радянської влади у селі;

забезпечення контролю над селянством.

Включення економічних важелів:

збільшення випуску товарів широкого вжитку;

збалансованість цін на зерно та технічні культури;

посилення оподаткування куркулів;

закупівля хліба за кордоном;

розвиток кооперативного руху на селі.

криза стала приводом остаточного затвердження сталінської альтернативи розвитку, був дозволений насильницьким способом: влітку 1929г. було офіційно оголошено про суцільну колективізацію в деяких районах країни, а 7 листопада 1929 року в «Правді» було надруковано статтю Сталіна, в якій 1929 названий «роком великого перелому». Сталін стверджував, що у колгоспи вже увійшли селяни-средняки (насправді у колгоспах тоді перебували 6-7% селянських господарств).

27 грудня 1929 р. на конференції аграрників- марксистів Сталін оголосив: « Ми перейшли останнім часом від політики обмеження експлуататорських тенденцій куркульства до політики ліквідації куркульства як класу».

^ 4. Робота за картою.

Терміни проведення колективізації.

Осінь 1930-весна 1931р. - Північний Кавказ;

Осінь 1931-весна 1932р. інші зернові райони.

^ 5. На основі прочитаного тексту дайте відповідь на запитання:

Кого вважали кулаком наприкінці 20-х років?

Кого розкуркулювали?

1 група.

На початку 20 століття кулаком вважали на селі кожного заможного селянина, який вів індивідуальне господарство. Внаслідок знищення поміщицької власності на землю за Декретом про землю майже вся орна земля опинилася у розпорядженні селян і була розділена між сім'ями, за кількістю їдців. Весною 1918 р. більшовики вдалися до надзвичайної політики у селі (продзагони, комбіди). Ця політика та Громадянська війна призвела до того, що заможна частина селянства була практично знищена.

2 група.

Неп дав змогу селянам відродити своє індивідуальне господарство. У селі знову почалося майнове розшарування. Бідолашність і заможні селяни, які розбагатіли переважно за рахунок власних зусиль ворогували між собою. Ворожий настрій щодо розбагатілої частини сільських жителів підтримувався державною політикою: більшовики вважали своєю надійною опорою на селі лише бідноту.

Думка селян з приводу куркулів виражається у листі тверського селянина: «Які можуть бути в селі на одинадцятому році революції кулаки, тоді як земля розділена по їдцях… Кулак у селі зжить давно, а під кулаком треба розуміти селянина-працівника- хлібороба». У результаті кризи хлібозаготівель 1927-1928г.г. партія зажадала виконання плану хлібозаготівель з допомогою жорсткого тиску найбільш заможні верстви. Офіційно до числа куркулів було занесено лише 3, 9% від загальної кількості селянських дворів., а їх для виконання плану явно не вистачало

4 група. У травні 1929 року уряд видає постанову «Про ознаки куркульських господарств, у яких має застосовуватися кодекс законів про працю». Воно говорило, що «до куркульських відносяться всі селянські господарства, які мають одну з таких ознак:

Якщо в господарстві є млин, маслоробня, крупорушка, плодова або овочева сушарка або інше промислове підприємство, водяний або вітряк.

Якщо господарство здає в найм окремі обладнані приміщення.

Якщо члени господарства займаються торгівлею...»

Чи не кожен третій селянський двір міг бути віднесений до категорії куркульського за якоюсь однією з перелічених ознак. У свідомості посилено створювався образ кулака – лиходія.

Бідняки, які відмовлялися вступати до колгоспу, називали підкулачниками. Їм також було оголошено війну.

Вчитель. А тепер звернемося до цифр. Академік В.А. Тихонов писав: «Сталін стверджував. Що у країні є 5% куркульських господарств, їх 2-3% - особливо багатих. Загальна кількість господарств становила 1927 р. 26 млн. Після завершення цієї політичної кампанії до 1933р. Офіційна статистика налічує в країні 23,3 млн. господарств. Порахуйте скільки було ліквідовано господарств під час розкуркулювання? Отже, не 5%, а 11-12 % селянських дворів було ліквідовано.

Висновок: На місцях жорсткі партійні директиви активно виконувалися, що викликало швидке зростання кількості колгоспів і не менш стрімке наростання невдоволення селян, яку проводила політика, що нерідко виливалося у відкритий протест.

^ 6. Міні Лабораторна робота. Завдання.

Відомо, лише з початку січня до середини березня 1930р. сталося понад 2 тисячі збройних виступів селян. На підставі документів визначте їх причини, результати та наслідки.

1 група.

Документ №1.

Люди страшенно голодують. Я просто не розумію, що за Радянської влади можуть помирати на роботі люди з голоду… У Києві скільки завгодно під кутами сидять цілими сім'ями селяни – просять шмат хліба, вже опухли з голоду. І хто це? Колгоспники. І я не знаю, чому народ гине з голоду… ЦК, напевно, не бачить цього чи не уявляє…

2 група.

Документ №2.

Страшна зима 1932-1933р., Весна і літо 1933р. не вивчені радянськими істориками. Кора дерева, лобода, коріння їстівних і неїстівних трав, їстівна глини нічого не рятувало від голоду. Людожерство стало звичайним явищем.

3 група.

Документ №3

З листа С. Короленка, дочки письменника В.Г.Короленка, Н.К. Крупської:

Я пишу вам, сподіваючись, що ви повірите мені і, якщо зможете, захочете щось зробите для дітей України, які вимирають. До центру, мабуть, доходять невиразні відомості про те, що робиться тут… і тільки ми, що живуть тут… не можемо не відчувати жах, бачачи вимирання та загибель цілого народу…

4 група.

Документ №4.

З постанови ЦВК та РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперативів та зміцнення суспільної (соціалістичної власності)», 7 серпня 1932р.:

Громадська власність (державна, колгоспна, кооперативна) є основою радянського ладу, вона священна і недоторканна, і люди, які роблять замах на громадську власність, повинні бути розглядаються, як вороги народу... Застосовувати як міру судової репресії за розкрадання... колгоспного і кооперативного майна соціального захисту– розстріл із конфіскацією майна та заміною за пом'якшувальних обставин позбавленням волі на строк не нижче 10 років із конфіскацією всього майна.

7. Обговорення проблемних завдань та підбиття підсумків.

Цілі були досягнуті (записати цілі в зошит):

1) Через колективні селянські господарства держава мала можливість:

одержати кошти для індустріалізації;

отримати дешеву робочу силу;

провести повне одержавлення економіки;

2) Боротьба з «кулаками і підкулачниками» зміцнювала тоталітарну державу, що формується.

Після завершення колективізації все економічне життя країни виявилося повністю в руках Сталіна, всі громадяни були цілком залежними від держави.

Майсурян А. Колективізація / / Енциклопедія для дітей: Історія Росії. 1995 р.

Солопов А. Кого вважали кулаком у 1924 – 199925 роках?

Хрестоматія з історії Росії у першій половині 20 століття / Упоряд. І.С. Хромова. М., 1995.

Найвища і найхарактерніша риса нашого народу – це почуття справедливості та жадоба її.
Ф. М. Достоєвський

У грудні 1927 року у СРСР почалася колективізація сільського господарства. Ця політика була спрямована на те, щоб по всій країні сформувати колгоспи, до яких мали увійти окремі приватні власники земельних ділянок. Реалізація планів колективізації була доручена активістам революційного руху, а також так званим двадцятип'ятитисячникам. Усе це призвело до того, що у Радянському Союзі відбулося зміцнення ролі держави у аграрному та трудовому секторі. Країні вдалося подолати «розруху» та провести індустріалізацію промисловості. З іншого боку, це призвело до масових репресій та знаменитого голоду 32-33 років.

Причини початку політики масової колективізації

Колективізація сільського господарства була задумана Сталіним як крайній захід, за допомогою якого можна вирішити переважну більшість проблем, які на той момент стали очевидними для керівництва Союзу. Виділяючи основні причини початку політики масової колективізації можна назвати такі:

Криза 1927 року. Революція, громадянська війна і плутанина у керівництві призвели до того, що в 1927 був зібраний рекордно низький урожай в аграрному секторі. Це був сильний удар для нової Радянської влади, а також для її зовнішньоекономічної діяльності.
Ліквідація куркульства. Молода Радянська влада, як і раніше, на кожному кроці бачила контрреволюцію та прихильників імперського режиму. Саме тому було масово продовжено політику розкуркулювання.
Централізоване управління сільське господарство. У спадок радянському режиму дісталася країна, де переважна більшість людей займалися індивідуальним сільським господарством. Нову владу така ситуація не влаштовувала, оскільки держава прагнула контролювати все у країні. А контролювати мільйони незалежних аграріїв дуже тяжко.

Говорячи про колективізацію, необхідно розуміти, що цей процес був безпосередньо пов'язаний з індустріалізацією. Під індустріалізації розуміється створення легкої та важкої промисловості, яка б змогла забезпечити радянську владу всім необхідним. Це так звані п'ятирічки, де всією країною будували заводи, гідроелектростанції, греблі і так далі. Це все було дуже важливо, оскільки за роки революції та громадянської війни практично вся промисловість російської імперіїбуло знищено.

Проблема ж у тому, що індустріалізація вимагала великої кількості робочих рук, і навіть великої кількості грошей. Гроші були потрібні не так для оплати праці робітників, як для закупівлі обладнання. Адже все обладнання вироблялося за кордоном, а всередині країни обладнання не виготовлялося жодного.

На початковому етапі лідери Радянської влади часто говорили, що західні країнизуміли розвинути власну економіку лише завдяки своїм колоніям, у тому числі вони вичавлювали все соки. У Росії таких колоній не було, тим більше їх не було Радянського Союзу. Але за задумом нового керівництва країни такими внутрішніми колоніями мали стати колгоспи. Фактично це й сталося. Колективізація створювала колгоспи, які забезпечували країну продовольством, безкоштовною чи дуже дешевою робочою силою, і навіть робочими руками, з яких проходила індустріалізація. Саме для цього було взято курс на колективізацію сільського господарства. Цей курс був офіційно задом 7 листопада 1929 року, коли в газеті "Правда" з'явилася стаття Сталіна під назвою "Рік Великого перелому". У цій статті Радянський лідер говорив, що протягом року країна має зробити ривок від відсталого індивідуального імперіалістичного господарства до передового колективного господарства. Саме у цій статті Сталін відкрито заявив про те, що в країні має бути ліквідоване куркульство як клас.

5 січня 1930 року вийшла ухвала ЦК ВКП(б) про темпи колективізації. У цій постанові йшлося про створення особливих регіонів, де реформування сільського господарства мало відбуватися насамперед і в найкоротші терміни. Серед головних регіонів, які були визначені для проведення реформи, були такі:

Північний Кавказ, Поволжя. Тут встановлювався крайній термін створення колгоспів навесні 1931 року. Фактично дві області мали перейти до колективізації за один рік.
Інші зернові регіони. Будь-які інші регіони, де масово вирощувалося зерно, також підлягали колективізації, але термін до весни 1932 року.
Інші регіони країни. Решту регіонів, які були менш привабливими в плані сільського господарства, планувалося долучити до колгоспів за 5 років.

Проблема полягала в тому, що цей документ чітко регламентував з якими регіонами працювати та в які терміни має бути проведена дія. Але цей документ нічого не говорив про те, якими шляхами слід проводити колективізацію сільського господарства. Фактично місцева влада самостійно почала вживати заходів для того, щоб вирішити поставлені перед ними завдання. І практично всі зводили вирішення цього завдання до насильства. Держава сказала «Треба» і заплющила очі на те, як це «Треба» реалізовувалося…

Чому колективізація супроводжувалася розкулачуванням

Вирішення завдань, які були поставлені керівництвом країни, передбачали наявність двох взаємопов'язаних процесів: формування колгоспів та розкулачування. Причому перший процес дуже залежав від другого. Адже для того, щоб сформувати колгосп, необхідно цьому економічному інструменту дати необхідний інвентар для роботи, щоб колгосп був економічно вигідним і міг сам себе прогодувати. Держава на це гроші не виділяла. Тому був прийнятий шлях, який так подобався Шарикову, - все відібрати і поділити. Так і вчинили. У всіх «кулаків» вилучали майно, яке передавалося до колгоспів.

Але це не єдина причина, чому колективізація супроводжувалася розкулачуванням робітничого класу. Фактично одночасно керівництво СРСР вирішувало кілька завдань:

Збір безкоштовного інструменту, тварин та приміщень для потреб колгоспів.
Знищення всіх, хто наважувався висловлювати невдоволення новою владою.

Практична реалізація розкуркулювання звелася до того, що держава встановлювала норму для кожного колгоспу. Необхідно було розкулачити 5 – 7 відсотків усіх «приватних». Насправді ж ідеологічні прихильники нового режиму у багатьох регіонах країни цю цифру значно перевершували. В результаті розкулачування зазнала не встановлена норма, а до 20% населення!

Дивно, але не було жодних критеріїв для визначення «кулака». І навіть сьогодні історики, які активно захищають колективізацію та Радянський режим, не можуть чітко сказати, за якими принципами відбувалося визначення кулака та робітника селянина. У кращому разі нам говорять про те, що під кулаками розуміли люди, у яких у господарстві було 2 корови або 2 коні. На практиці таких критеріїв практично ніхто не дотримувався і кулаком могли оголосити навіть селянина, у якого за душею не було нічого. Наприклад, прадіда мого близького друга був названий «кулаком» за те, що у нього була корова. За це у нього відібрали все та заслали на Сахалін. І таких випадків тисячі...

Вище ми вже говорили про ухвалу від 5 січня 1930 року. Ця постанова, як правило, цитується багатьма, але більшість істориків забувають про додаток до цього документу, де давалися рекомендації про те, як слід чинити з кулаками. Саме там ми можемо знайти 3 класи куркулів:

Контрреволюціонери. Параноїдальний страх Радянської влади перед контрреволюцією вивів цю категорію куркулів до найнебезпечніших. Якщо селянин визнавався контрреволюціонером, то все його майно вилучалося і передавалося колгоспам, а сама людина вирушала до концтаборів. Колективізація ж отримувала все його майно.
Багаті селяни. Із багатими селянами також не церемонилися. За задумом Сталіна, майно таких людей також підлягає повній конфіскації, а самих селян разом з усіма членами їхньої родини переселяли у віддалені регіони країни.
Селяни із середнім статком. Майно таких людей також конфісковували, а людей відправляли не в далекі регіони країни, а в сусідні регіони.

Навіть тут видно, що влада чітко розділила людей та міри покарання до цих людей. Але влада абсолютно не вказала, як визначити контрреволюціонера, як визначити заможного селянина чи селянина із середнім доходом. Саме тому розкуркулювання звелося до того, що часто кулаками називалися ті селяни, які були неугодні людям зі зброєю. Саме так і відбувалася колективізація та розкуркулювання. Активістів радянського руху наділили зброєю, і ті з ентузіазмом несли прапор радянської влади. Нерідко під прапорами цієї влади і прикриваючись колективізацією, вони просто зводили особисті рахунки. Для цього був навіть придуманий спеціальний термін «підкулачне». І до цієї категорії належали навіть бідні селяни, які нічого не мали.

В результаті ми бачимо, що масовим репресіям зазнали ті люди, які були здатні вести прибуткове індивідуальне господарство. Фактично, це були люди, які довгі роки вибудовували своє господарство таким чином, щоб воно могло дозволити заробляти гроші. Це були люди, котрі активно переживали за результат діяльності. Це були люди, які хотіли та вміли працювати. І всіх цих людей із села прибрали.

Саме завдяки розкуркулюванню Радянська влада організувала свої концтабори, в які потрапила величезна кількість людей. Ці люди використовувалися, як правило, як безкоштовні робочої сили. Причому цю працю використовували на найважчих роботах, на яких звичайні громадяни працювати не хотіли. Це були лісозаготівлі, видобуток нафти, видобуток золота, видобуток вугілля тощо. Фактично політичні в'язні і кували успіх тих успіхів П'ятирічок, про які так гордо рапортувала Радянська влада. Але це тема іншої статті. Зараз слід зазначити, що розкулачування в колгоспах зводилося до прояву жорстокості, що викликало активне невдоволення у місцевого населення. У результаті багатьох регіонах, де колективізація йшла найбільш активними темпами, стали спостерігатися масові повстання. Для їхнього придушення навіть використовували армію. Стало очевидним, що насильницька колективізація сільського господарства потрібних успіхів не дає. Більше того, невдоволення місцевого населення почало перекидатися і до армії. Адже коли армія замість війни з ворогом бореться зі своїм населенням, це сильно підкошує її дух і дисципліну. Стало очевидно, що за короткий термін загнати людей у колгоспи просто неможливо.

Причини появи статті Сталіна «Запаморочення від успіхів»

Найбільш активними регіонами, де спостерігалися масові заворушення, були Кавказ, Середня Азія та Україна. Люди використовували як активні форми протесту, і пасивні. Активні форми виражалися в демонстраціях, пасивні в тому, що люди знищували все своє майно, щоб не дісталося колгоспам. І такого хвилювання та невдоволення серед людей вдалося «добитися» лише за кілька місяців.

Вже березні 1930 року Сталін зрозумів, що його план провалився. Саме тому 2 березня 1930 року з'явилася стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів». Суть цієї статті була дуже простою. У ній Йосип Віссаріонович відкрито перекладав всю провину за терор та насильство під час колективізації та розкуркулювання на місцеву владу. В результаті став складатися ідеальний образ радянського вождя, який бажає народу добра. Для зміцнення цього образу Сталін дозволив усім добровільно виходити з колгоспів, зазначаємо, що це організації неможливо знайти насильницькими.

В результаті велика кількість людей, яких насильно загнали до колгоспів, добровільно з них вийшли. Але це був лише один крок назад, щоб зробити потужний ривок уперед. Вже у вересні 1930 року ЦК ВКПб засудила місцеві органи влади за пасивні дії у проведенні колективізації аграрного сектора. Партія закликала до активних дій для того, щоб домогтися потужного вступу людей до колгоспів. В результаті в 1931 вже 60% селян були в колгоспах. У 1934 році – 75%.

Фактично «Запаморочення від успіхів» була необхідна Радянській владі, як вплив на власний народ. Потрібно було якось виправдати ті звірства та насильство, яке відбувалося всередині країни. Взяти провину на себе керівництво країни не могло, оскільки це миттєво підірвало б їх авторитет. Ось тому були обрані місцеві органи влади, як мета для селянської ненависті. І цієї мети досягти вдалося. Селяни щиро повірили у душевні пориви Сталіна, внаслідок чого лише за кілька місяців перестали чинити опір насильницькому вступу до колгоспу.

Підсумки політики суцільної колективізації сільського господарства

Перші підсумки політики суцільної колективізації не змусили на себе довго чекати. Виробництво зерна по країні скоротилося на 10%, кількість великої рогатої худоби скоротилася на третину, кількість овець у 2,5 рази. Такі цифри спостерігаються з усіх аспектів сільськогосподарської діяльності. Надалі ці негативні тенденції вдалося перемогти, але на початковому етапі негативний ефект був дуже сильний. Цей негатив вилився у відомий голод 1932-33 років. Сьогодні цей голод відомий багато в чому через постійні скарги України, але насправді багато регіонів Радянської Республікидуже сильно постраждали від голоду (Кавказ і особливо Поволжя). Загалом події тих років на собі відчули близько 30 мільйонів людей. За різними даними, від голоду загинуло від 3 до 5 мільйонів людей. Ці події були зумовлені як діями Радянської влади з колективізації, і неврожайним роком. Незважаючи на слабкий урожай за кордон, продали практично весь запас зерна. Цей продаж був необхідний для того, щоб продовжити індустріалізацію. Індустріалізація була продовжена, але це продовження коштувало мільйонів життів.

Колективізація сільського господарства призвела до того, що з села повністю зникло багате населення, середньо заможне населення, та активісти, які просто дбали про результат. Там залишалися люди, які насильно були загнані в колгоспи, які абсолютно ніяк не переживали за кінцевий результат своєї діяльності. Пов'язано це було з тим, що держава забирала собі більшу частину того, що робили колгоспи. В результаті простий селянин розумів, незалежно від того скільки він виросте, держава забере практично все. Люди розуміли, що навіть якщо вони виростять не відро картоплі, а 10 мішків, держава все одно їм дасть за це 2 кілограми зерна та все. І так було з усіма продуктами.

Селяни отримували за свою працю оплату за так звані трудодні. Проблема полягала у тому, що грошей у колгоспах практично не було. Тому селяни отримували гроші, а продукцію. Ця тенденція змінилася лише до 60-х років. Тоді почали видавати гроші, але дуже маленькі. Колективізація ж супроводжувалася тим, що селянам видавалося те, що дозволяло їх прогодувати. На окрему згадку заслуговує той факт, що в роки проведення колективізації сільського господарства в Радянському Союзі проходила видача паспортів. Факт, про який сьогодні не прийнято масово говорити, полягає в тому, що селянам паспорт не належав. В результаті селянин не міг виїхати жити в місто, оскільки він не мав документів. Фактично, люди залишалися прив'язаними до того місця, де вони були народжені.

Підсумкові результати

І якщо ми уникнемо радянської пропаганди і поглянемо на події тих днів незалежно, то ми побачимо виразні ознаки, які роблять схожими на колективізацію та кріпацтво. Як відбувалося кріпацтво в імперській Росії? Селяни жили громадами на селі, де вони отримували гроші, вони підпорядковувалися господарю, були обмежені свободі пересування. З колгоспами ситуація була така сама. Селяни жили громадами в колгоспах, за свою працю вони отримували не гроші, а продукти, вони підкорялися голові колгоспу, і через відсутність паспортів не могли покинути колектив. Фактично радянська влада під гаслами соціалізації повернула на село кріпацтво. Так, це кріпацтво було ідеологічно витриманим, але суть від цього не змінюється. Надалі ці негативні елементи багато в чому були усунуті, але на початковому етапі все відбувалося саме так.

Колективізація з одного боку базувалася на абсолютно антилюдських принципах, з іншого боку, це дозволило молодій Радянській владі провести індустріалізацію та твердо стати на ноги. Що з цього важливіше? Кожен має сам відповісти на це питання. Абсолютно точно можна сказати тільки те, що успіх перших п'ятирічок базується не на геніальності Сталіна, а виключно на терорі, насильстві та крові.

Підсумки та наслідки колективізації

Основні підсумки суцільної колективізації сільського господарства можна висловити у таких тезах:

Страшний голод, внаслідок яких загинули мільйони людей.
Повне знищення всіх індивідуальних селян, які хотіли та вміли працювати.
Темпи зростання сільського господарства були дуже низькими, оскільки люди були зацікавлені в кінцевому результаті своєю роботою.
Сільське господарство стало повністю колективним, винищивши все приватне.

Розділи: Історія та суспільствознавство

Методична мета:використання інформаційно-комунікаційних технологій щодо теми уроку (контролююча програма наприкінці уроку).

Мета уроку: розкрити сутність колективізації, причини її проведення, цілі, результати та наслідки

Освітні: засвоїти сутність та цілі проведення суцільної колективізації; простежити її перебіг, результати та наслідки.

Виховні: спробувати зрозуміти, відчути трагізм “розкрестьянювання”, навчитися співпереживати, виявляти шанобливе ставлення до людини праці, сприяти формуванню моральних та демократичних цінностей, гуманізму.

Розвиваючі: сприяти вмінню аналізу, вмінню зіставляти, визначати причинно-наслідкові зв'язки; робити логічні висновки, вироблення своєї позиції "за" і "проти".

Вигляд уроку: інтегрований (історія + література).

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Основні поняття: суцільна колективізація, розкуркулювання, політика ліквідації куркульства як класу, "двадцятип'ятитисячники", "великий перелом".

Основні дати

Історичні документи щодо колективізації:

2. Про темп колективізації та заходи допомоги держави колгоспному будівництву. Постанова ЦК ВКП(б) від 1 січня 1930 р.

3. Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації. Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930

5. Про виправлення партлінії у колгоспному русі. Постанова ЦК ВКП(б) від 14 березня 1930 р.

Хід уроку

“Або назад до капіталізму,
Або вперед до соціалізму”.
/І.Сталін/

“…І невинно корчилася Русь…”
/А.Ахматова/

I. Організаційний момент: вітання учнів.

ІІ. Вивчення нової теми: "Колективізація - трагедія селянина-трудівника".

Урок починається з виступу учня у ролі “делегата XV з'їзду ВКП(б)” як вступ до теми: “А навіщо в колгосп?” (Додаток 1)

ІІІ. Вступне слово викладача:

Такими словами, а може, інакше могли виступати реальні та дійсні делегати XV з'їзду комуністичної партії 1927 року перед своїми земляками на засіданнях партячеек, первинних партійних зборах, зборах односельців...

Уважно, ловлячи кожне слово, часом насторожено, і вороже, слухали селяни виступаючого. З багатовікового досвіду придушення селяни недовірливо ставилися до великого господарства, про переваги якого так захоплено говорив оратор, бо велике господарство асоціювалося у селян з неможливістю працювати на себе, а з обов'язком працювати на інших ... А може вони мали рацію?

Запишемо тему нашого уроку: “Колективізація – трагедія селянина-трудівника”.

Якими були причини переходу до політики колективізації?

Які причини економічної кризи у країні?

Як відомо, ще до початку суцільної колективізації стали з'являтися перші колективні господарства – коли у яких формах вони існували?

Який був ступінь усуспільнення у цих господарствах?

Дати визначення колективізації (запис у зошит),

Які причини (передумови) проведення колективізації (запис у зошит),

Цілі проведення колективізації (запис у зошит).

Викладач:

Як поставилися до політики колективізації різні верстви села про це красномовно говорять

Герої роману М.Шолохова у романі “Піднята цілина”.

1. Виступи учнів сторінками роману М.Шолохова “Піднята цілина”

Які сільські верстви підтримали, а які не схвалили нову економічну політику радянської влади?

2. Викладач:

7 листопада 1929 року у газеті “Правда” з'являється стаття І.Сталіна “Рік великого перелому”, у якій говорилося, що вдалося основні маси бідняків і середняків повернути до соціалістичного шляху у низці районів… І як загальний висновок – вирішальна перемога на найважчому На фронті соціалістичного будівництва вже отримано: що “селяни пішли у колгоспи цілими селами, волостями, районами”. Насправді 1929 року відбулося 1,3 тисячі селянських виступів, 3 тисячі терористичних актів.

Про який перелом йдеться?

Яку мету мала стаття Сталіна “Рік великого перелому”?

3. Викладач:

У тому року Сталін проголошує гасло “ліквідації куркульства як класу” з урахуванням суцільної колективізації. На запитання можна приймати кулака до колгоспу відповідь: “Звичайно ж, ні. Він є заклятим ворогом колгоспного руху”.

Чому сприймали кулака як заклятого ворога?

Який взаємозв'язок між створенням колгоспів та розкулачуванням? (Додаток 3)

4. "Раскулачування" - повідомлення учня.

5. Ігровий епізод за романом М.Шолохова "Піднята цілина". (Додаток 4)

Які заходи вживалися щодо куркульства?

Чому до сьогоднішнього дня немає точної статистики розкуркулених?

6. Викладач:

Відсутність законодавчої базидля проведення колективізації призвело до адміністративного свавілля на місцях. Надходили сигнали про шалені темпи колективізації, про порушення принципу добровільності, зведення про масові виходи з колгоспів, про масовий забій худоби…

І знову в газеті "Правда" 2 березня 1930 року нова стаття Сталіна "Запаморочення від успіхів", в якій вся вина за "перегини" в колгоспному будівництві покладена на місцеве керівництво, у яких від "успіхів закрутилася голова" і "не можна насаджувати колгоспи силою ” – низку керівників було звільнено з посад. Перевірка списків розкулачених показала – 10% розкуркулено помилково, було повернено майно або вартість майна. Але крок назад було зроблено для того, щоб зробити десяток кроків уперед. У вересні 1931 р. колгоспи об'єднували вже 60% селянських господарств, у 1934 р. - 75%;

Про що була стаття Сталіна “Запаморочення від успіхів”?

7. Читання уривка з поеми А.Твардовського "По праву пам'яті". (Додаток 5)

Якою була реакція селян на статтю?

8. Викладач:

У 1931-1932 рр. процес колективізації набув катастрофічного характеру: зниження зборів зерна у 1933 році до 68,4 млн т проти 83,5 у 1930 році, поголів'я корів, коней скоротилося у 2 рази, овець у 3 рази. Одним із наслідків суцільної колективізації став страшний голод у зернових районах 1932-1933 років. із загибеллю великої кількостілюдей (5-10 мільйонів чоловік).

9. Повідомлення учня “Голод 1932-1933 рр.”.

10. Викладач:

Які ж результати колективізації? (Запис у зошит)

Побудуйте графік колективізації, з'ясуйте, чим пояснюється нерівномірність ходу колективізації: спочатку підйом, потім різкий спад, потім знову підйом і завершення колективізації.

10. Виступ умовного "делегата XV з'їзду". (Додаток 6)

Чи це успіх? Що таке колгосп? Хто його господар?

Чи була об'єктивно потрібна колективізація?

Чи виправдані жертви?

Ваша позиція “за” та “проти”?

Чи можлива однозначна оцінка політики колективізації?

11. Заключне слово викладача:

Таким чином, до 1937 колективізація була успішно завершена. Це була для влади та Сталіна велика перемога. Жорстка централізація, директивна плановість, зрівняльність у розподілі стали найважливішими умовами забезпечення форсованої перекачування коштів із сільського господарства у промисловість. У цьому колгоспи перетворилися на громаду, прикріплену до національної землі, оброблювану державними знаряддями праці та користується лише малою частиною виробленої продукції. Були зламані основи життя понад 130 мільйонів селянських сімей, селяни перестали бути господарями землі, позбавлені самостійності, ініціативності, впевненості у завтрашньому дні, які втратили інтерес до своєї праці, землі, перетворилися на найманих державних працівників. Колективізація виконала важливе політико-ідеологічне завдання: ліквідувати залежність держави від приватновласницьких селянських господарств. "Або назад до капіталізму, або вперед до соціалізму". Вибір було зроблено. І цей шлях було пройдено з “великим тріумфом”. Був остаточно зламаний характер економіки держави, змінено характер самої держави.

IV. Складання синквейну.

Колективізація.

Насильницька. Суцільна.

Розкуркулює. Ламає. "Розкрестьянивает".

Суцільна колективізація - "революція згори".

Трагедія селянина-трудівника.

V. Виконання тестових завдань: (Додаток Microsoft PowerPoint).

VI. Рефлексія учнів: наскільки успішно я засвоїв(ла) тему (самооцінка).

VII. Домашнє завдання: Які наслідки мала колективізація для сучасного стану сільського господарства? (Дослідницька робота)

Використана література