Ця група витрат займає найбільший питома вагау системі державних видатків і продовжує збільшуватися. В умовах початку ринкових відносин витрати на соціальний захист населення стають пріоритетними і зростають у зв'язку зі зростанням цін на споживчі товари та послуги, а також внаслідок інфляції та знецінення грошей.
Соціальний захист є системою пріоритетів та механізмів їх реалізації через державні та інші інститути, для забезпечення гарантованого громадянам рівня нормальної життєдіяльності відповідно до конкретних умов суспільного розвитку. Цей рівень залежить від стану соціально-економічногорозвитку суспільства, величин валового внутрішнього продукту, накопиченого національного багатства та характеру їхнього розподілу, від ефективності роботи механізмів реалізації системи.
Фінансове вираження соціального захисту проявляється у перерозподільних відносинах, що з формуванням та використанням спеціальних фінансових фондів у тому числі виробляються різні соціальні виплати населенню.
Основою для розрахунку розмірів мінімальних соціальних виплат є розмір середньодушового споживчого бюджету. Для цього розраховується вартість та склад мінімального споживчого кошика з основних продуктів харчування, одягу, медикаментів, палива, набору послуг, необхідних для сім'ї. Розмір мінімального споживчого бюджету періодично переглядається у зв'язку зі зміною рівня цін і лсрсутвсржда- ется представницьким органом.
Соціальні витрати здійснюються через Державний центр із виплати пенсій, Державний накопичувальний пенсійний (?юпд, Фонд державного соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості (див. главу 16 «Позабюджетні фонди»), державний бюджет, соціальні фонди або lt; [юнди споживання підприємств, організацій Виплати здійснюються органами соціального захисту населення, підприємствами, організаціями, центрами зайнятості, на підприємствах та в організаціях соціальне страхування відстежують профспілкові комітети.
Витрати на соціальний захист населення у фінансових документах, планах, прогнозах, звітах відображаються як витрати на соціальне страхування та соціальне забезпечення.
Соціальне забезпечення охоплює широкий спектр відносин щодо матеріальної підтримки непрацездатних та непрацюючих членів суспільства. Як форми соціального забезпечення виступають соціальне страхування, виплати соціальної допомоги та так звана «соціальна допомога» незаможним верствам населення.
Соціальне страхування за своєю економічною природою пов'язується з трудовою діяльністю людини та формуванням фондів для відповідних виплат, що залежать від результатів цієї діяльності, тобто кошти із соціального страхування утворюються значною мірою за принципом самофінансування, з більшим або меншим часовим інтервалом їх отримання користувачем (страхувальником) .
Соціальна допомога малозабезпеченим поширюється на багато категорій населення, що перебувають в основному за «чортою бідності» і має характер «допомоги» за рахунок держави або благодійних фондів – громадських, цільових, приватних та має на меті – «призрівання бідних».
Таким чином, можна виділити три методи формування коштів на фінансування соціальних потреб: страховий, бюджетний, благодійних внесків (пожертвувань).
Старховий метод передбачає відрахування коштів у певному розмірі від обсягів діяльності, що перераховуються каналами перерозподілу для фінансування видів соціальних виплат.
При бюджетному способі кошти виділяються із загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, лише на рівні, що визначається можливостями держави й цілями соціальної та бюджетної політики.
При методі благодійних внесків (пожертвувань) кошти не мають фіксованих розмірів і витрачаються в міру їх надходження каналами та на цілі, що визначаються організаціями, що здійснюють благодійні внески.
Соціальне страхування реалізується переважно через систему пенсійного забезпечення, виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, соціальну підтримку у разі втрати роботи, медичне страхування.
З прийняттям Закону «Про пенсійне забезпечення в Республіці Казахстан» від 20 червня 1997 розпочато пенсійну реформу. Її суть - у переході пенсійного забезпечення від існуючого до 1997 р. принципу солідарності поколінь для формування пенсійних фондів на принцип індивідуальних накопичень. Для цього передбачено Державний центр з виплати пенсій та Державний накопичувальний пенсійний фонд, що формуються шляхом сплати обов'язкових пенсійних внесків юридичними та фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю. Ці інститути фінансують виплату пенсій у разі настання чи наявності певних законом умов.
Пенсійні виплати здійснюються з Державного центру з виплати пенсій громадянам, які досягли пенсійного віку – чоловіки – 63 роки, жінки – 58 років, які мають трудовий стаж, відповідно 25 та 20 років. Для деяких категорій громадян встановлено знижений пенсійний вік та трудовий стаж, а також пільгове обчислення трудового стажу для певних видів діяльності.
Можливі пенсійні виплати за віком у неповному обсязі за відсутності громадян необхідного трудового стажу; вони розраховуються пропорційно до наявного стажу.
Обчислення пенсійних виплат повному обсязі провадиться з Державного центру з виплати пенсій із розрахунку 60% середньомісячного доходу за будь-які 3 роки роботи поспіль незалежно від перерв у роботі з 1 січня 1995 р.; до розрахунку доходу включаються всі види оплати праці та інші доходи за переліком, який встановлюється Урядом Республіки Казахстан.
Дохід для обчислення пенсійних виплат із державного центру не може перевищувати 15-кратного місячного розрахункового показника, який встановлюється законом про республіканський бюджет на відповідний рік.
Розмір пенсійних виплат за кожен повний відпрацьований рік до 1 січня 1998 р. понад потрібний трудовий стаж збільшується на 1%, але не більше 75% від доходу, що враховується для обчислення пенсії. Пенсійні виплати з Державного центру призначаються та виплачуються довічно.
Є особливості фінансування пенсійного забезпечення військовослужбовців, співробітників органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів (слід-
ні, національної безпеки, гвардії, служби охорони вищих посадових осіб).
Джерело фінансування пенсійних виплат цих категорій зрештою єдине - кошти республіканського та місцевих бюджетів - безпосередньо або перерозподіляються з бюджету на утримання відповідних структур (оборони, національної безпеки, служб охорони правопорядку). Але на період проведення пенсійної реформи перерозподіл коштів диференційовано залежно від стажу служби станом на 1 січня 1998:
більше 10 років - за рахунок коштів республіканського бюджету та коштів, передбачених на утримання відповідних органів;
менше 10 років - за рахунок аналогічних (попереднього пункту) коштів та індивідуальних пенсійних накопичень шляхом внесків до державних або недержавних накопичувальних пенсійних фондів;
для осіб, які вперше надійшли на службу після 1 січня 1998 р. - за рахунок індивідуальних пенсійних накопичень із державного або недержавних накопичувальних пенсійних фондів - на вибір.
Право на отримання пенсії за вислугу років мають особи, які прослужили у відповідних структурах не менше 25 років, які досягли встановленого законодавством граничного віку, звільнені зі скорочення штатів та за деяких інших підстав.
Пенсійні виплати встановлюються для їх розрахунку 60% від грошового забезпечення; за рік вислуги понад 25 років розмір виплат збільшується на 2%; загальний розмір виплат не повинен перевищувати 75% грошового забезпечення. До розміру грошового забезпечення, що враховується для пенсійного забезпечення військовослужбовців, працівників органів охорони правопорядку, включаються: оклад за посадою, оклад (доплата) за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років, вартість продовольчого пайку та інші надбавки, встановлені законодавством.
Військовослужбовці та правоохоронці можуть формувати пенсійні накопичення також за рахунок добровільних внесків на основі договору з недержавним пенсійним фондом.
Другим напрямом у соціальному страхуванні є виплата допомоги з тимчасової непрацездатності, у тому числі у зв'язку з вагітністю та ролами.
Фінансування поданому напрямку здійснюється з Фонду державного соціального страхування (порядок формування та використання цього Фонду викладено у розділі «Позабюджетні фонди», розділ 2). Допомога з тимчасової непрацездатності призначається і виплачується у зв'язку із захворюванням, травмою, протезуванням, доглядом за хворим членом сім'ї, карантином, при тимчасовому переведенні на іншу роботу через професійне захворювання або захворювання на туберкульоз та в інших випадках у порядку, встановленому урядом.
Розмір виплачуваних допомог залежить від середнього заробітку, безперервного стажу роботи людини. При безперервному стажі роботи 8 і більше років допомога виплачується у розмірі 100% середнього заробітку, при стажі від 5 до 8 років – 80%, менше 5 років – 60%. Із коштів соціального страхування також виплачується допомога при народженні дитини, на поховання, фінансується санаторно-курортне лікування працівників.
У системі соціального забезпечення виділяються виплати соціальної допомоги з інвалідності, з нагоди втрати годувальника, за віком. Вони регулюються відповідним Законом «Про державну соціальну допомогу з інвалідності, з нагоди втрати годувальника, за віком». Виплата згаданої допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в різних ступенях кратності від розмірів місячного розрахункового показника. Ступінь кратності залежить від виду допомоги (інвалідність, втрата годувальника, похилого віку), фізичного стану індивідуума (група інвалідності), майнового стану сім'ї (кількість непрацездатних членів). Наприклад, станом початку дії закону (січень 1998) виплати допомоги по інвалідності варіюються від 3 до 15 місячних розрахункових показників, з нагоди втрати годувальника - від 2 до 10, допомоги віком - у вигляді 3-х місячних розрахункових показників.
Важливими елементами соціального захисту є страхування безробіття та медичне страхування.
Дані форми діють з урахуванням страхового способу формування відповідних фондів коштів.
У разі визнання громадянина безробітним у встановленому законодавством порядку, він має право на соціальну підтримку відповідно до законодавства про зайнятість населення. Ця підтримка включає: виплату допомоги безробітним, підготовку та перенавчання безробітних, організацію громадських робіт, надання інформації про наявність робочих місць. Витрати на перелічені заходи фінансуються Фондом сприяння зайнятості населення. Фонд утворюється з допомогою відрахувань коштів підприємств, роботодавців, встановлюваних у відсотках фонду оплати праці та які відносяться на витрати (собівартість) виробництва. У бюджетних організаціях невиробничої сфери витрати включаються у кошторис та покриваються за рахунок бюджетних ресурсів.
Витрати на обов'язкове медичне страхування покриваються із коштів Фонду обов'язкового медичного страхування. У свою чергу, частина коштів Фонду формується за рахунок страхових платежів - внесків страхова- тслей-роботодавців у встановленому розмірі до фонду оплати праці та належить до собівартості продукції, робіт, послуг. Інша частина коштів Фонду формується рахунок коштів бюджету. Обидві частини видатків – роботодавців та бюджету – повинні забезпечити виконання так званої базової програми обов'язкового медичного страхування (див. розділ 18.3). Тому розмір страхових внесків встановлюється в щорічно затверджуваному республіканському бюджеті, а порядок та строки їх сплати, розподіл - регулюються урядом.
Соціальна допомога окремим категоріям громадян включає різноманітні пільги з оплати побутових послуг: витрат на утримання житла, за комунальні послуги (централізоване опалення, холодне та гаряче водопостачання, електропостачання, газопостачання, каналізацію, сміттєвидалення, обслуговування ліфтів), користування телефонами за паливо. Перелічені пільги можуть надаватися у вигляді повного чи часткового звільнення від оплати залежно від віднесення громадян до певної категорії:
інваліди І та І груп;
учасники, інваліди Великої Вітчизняної війни та особи, прирівняні до них;
військовослужбовці, які мають вислугу 20 і більше років; спеціалісти охорони здоров'я, освіти, культури, спорту, соціального забезпечення, які проживають у сільській місцевості;
деякі категорії працівників правоохоронних органів (внутрішніх справ, слідчих органів); жертви масових політичних репресій; громадяни, які постраждали від екологічних лих; багатодітні матері та сім'ї;
громадяни, які страждають на тяжкі форми деяких хронічних захворювань;
деякі інші категорії громадян, віднесені законодавством до тих, хто потребує допомоги (одержують доходи нижче прожиткового мінімуму).
Допускається за рішенням місцевих представницьких органів надання пільг у вигляді грошових виплат.
Перелічені витрати на соціальну допомогу фінансуються із місцевих бюджетів. Відповідні бюджетні кошти перераховуються підприємствам та організаціям енергетики, вугільної промисловості, транспорту, комунікацій, газового господарства, житлово-комунального господарства у порядку відшкодування їх видатків.
Виплати у порядку надання соціальної допомоги з місцевих бюджетів виявляються: постраждалим від ядерних випробувань, малозабезпеченим сім'ям за низького рівня душевого доходу, деяким іншим категоріям населення.
Підприємства та організації галузей народного господарства, інші роботодавці можуть надавати додаткову матеріальну та грошову допомогу своїм працівникам як діючим, так і колишнім членам їхніх сімей із власних соціальних фондів.
Ще на тему Витрати на соціальний захист населення:
- 3.1. Соціальна відповідальність приватного бізнесу як фактор інвестиційної активності в соціальній сфері
- Сутність та значення фінансової політики та фінансового механізму у соціально-економічних процесах
- 5. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ (НАЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ УЗБЕКИСТАНУ)
- 3.1. Соціальне страхування та допомога на новому етапі (50-70-ті рр. XX століття)
- Авторське право - Адвокатура - Адміністративне право - Адміністративний процес - Антимонопольно-конкурентне право - Арбітражний (господарський) процес - Аудит - Банківська система - Банківське право - Бізнес - Бухгалтерський облік - Речове право - Державне право та управління - Цивільне право та процес -
Джерелами формування фондів фінансування заходів із соціального захисту населення є національний дохід держави, створюваний працездатними громадянами, що пройшов перерозподіл через бюджетну систему та позабюджетні фонди.
Відповідно до законодавства РФ з метою соціального забезпечення населення Росії створені та постійно діють фонди (докладно розглядаються у розділі "Фонди"):
Пенсійний фонд РФ;
Фонд соціального страхування РФ;
Державний фонд зайнятості населення РФ. Пенсійний фонд РФ формується за рахунок відрахувань
коштів від мінімального податку, що сплачується юридичними особами та індивідуальними підприємцями, у зв'язку із застосуванням спрощеної системи оподаткування, асигнувань із федерального бюджету, коштів підприємств та інших джерел доходу. Пенсійний фонд використовується для виплат державних трудових пенсій, пенсій з інвалідності, допомоги на дітей віком від 1,5 до 6 років, а також виплати компенсацій пенсіонерам.
Виключно з федерального бюджету провадиться виплата пенсій військовослужбовцям, компенсацій Пенсійного фонду РФ витрат на виплату державних допомог і пенсій, що підлягають фінансуванню за рахунок коштів федерального бюджету, фінансування програм "Діти-сироти", "Діти-інваліди" та інші. Витрати на пенсії та допомоги плануються за видами пенсій та допомоги виходячи з середньорічного числа одержувачів та середньої витрати на одного одержувача на основі статистичних даних органів соціального забезпечення, демографічних розрахунків та затверджених розмірів пенсій та допомог.
Фонд соціального страхування РФ призначений для фінансування виплат допомоги з тимчасової непрацездатності
собності, вагітності та пологів, при народженні дитини та догляду за дитиною до 1,5 років, фінансування організацій санаторно-курортного лікування та відпочинку. Джерелами формування фонду є:
Податкові надходження (відрахування від єдиного податку, що стягується у зв'язку із застосуванням спрощеної системи оподаткування юридичних та фізичних осіб; мінімального податку, що стягується з товаровиробників у зв'язку із застосуванням спрощеної системи оподаткування; єдиного податку на поставлений дохід від окремих видів діяльності; єдиного сільськогосподарського податку;
Добровільні внески організацій усіх форм власності;
Добровільні пожертвування;
Кошти бюджетів різних рівнів бюджетної системи (в окремих випадках).
Ці кошти використовуються на:
Будівництво та утримання будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів;
Забезпечення інвалідів засобами пересування та протезами;
Навчання та працевлаштування інвалідів;
Надання допомоги інвалідам та старим у санаторно-курортному лікуванні;
Надання допомоги малозабезпеченим, багатодітним сім'ям, одиноким матерям;
Надання допомоги реабілітаційним центрам, притулкам, службам психологічної допомоги та підтримки тощо.
Державний фонд зайнятості населення РФ використовується для реалізації заходів державної політики у сфері зайнятості населення. Фонд формується за рахунок таких джерел:
Страхових внесків підприємств та організацій усіх форм власності;
Асигнувань із федерального бюджету та бюджетів суб'єктів РФ.
Незважаючи на турботу держави щодо соціального захисту громадян, в умовах перехідного періоду до нових економічних відносин держава в особі органів влади здатна лише забезпечити мінімальний рівень соціальних благ і послуг. Якщо Росія як соціально-орієнтована держава бачить себе у системі передових країн, вона неодмінно має провести реформування соціальної сфери у напрямках:
розроблення обґрунтованої нормативної бази формування фондів на основі державних мінімально-достатніх соціальних стандартів;
Перегляду умов виплат пенсій та допомоги за рівнем не нижче прожиткового мінімуму;
перегляду умов виплат за хворобою, вагітністю та пологами;
Переходу до фінансування допомоги з тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавців у межах 1 – 1,5% фонду заробітної платиіз відшкодуванням витрат, що перевищують цей рівень;
Відмовлення від субсидування санаторно-курортних заходів, крім реально нужденним;
Переведення страхових виплат з інвалідності до системи обов'язкового пенсійного страхування;
Переведення системи пенсійного забезпечення на накопичувальний принцип виплат;
Скорочення чи повної ліквідації фондів та створення єдиного фонду соціального захисту населення РФ.
Ще на тему 5.5.4. Витрати на соціальне забезпечення та соціальний захист населення:
- 3.2. Економічні засади системи соціального захисту населення
- Резерви майбутніх витрат, що спрямовуються на цілі, що забезпечують соціальний захист інвалідів
- 19.2. Структура видатків бюджетів на забезпечення соціальної політики та їх планування
- 3.3. Система державних економічних гарантій та пільг як елемент соціального захисту населення
- МИНИСТЕРСТВО СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ НАСЕЛЕНИЯ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ УКАЗАНИЕ от 20 мая 1996 г. № 1-4.У О ПРАВЕ НА ВТОРУЮ ПЕНСИЮ ВДОВ ВОЕННОСЛУЖАЩИХ, ПОГИБШИХ В ПЕРИОД ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЫ, В СВЯЗИ С ИЗМЕНЕНИЯМИ И ДОПОЛНЕНИЯМИ, ВНЕСЕННЫМИ В ЗАКОН РФ «О ПЕНСИОННОМ ОБЕСПЕЧЕНИИ ЛИЦ , що ПРОХОДИЛИ ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ, СЛУЖБУ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ, ТА ЇХ СІМЕЙ»
- ВИТРАТИ БЮДЖЕТУ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
- Міністерство соціального захисту населення РРФСР Вказівка від 6 грудня 1991 р. № 1-112-У
- МИНИСТЕРСТВО СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ НАСЕЛЕНИЯ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ УКАЗАНИЕ от 22 мая 1995 г. № 1-5-У О ПОРЯДКЕ ПРИМЕНЕНИЯ ФЕДЕРАЛЬНОГО ЗАКОНА «ОБ УЛУЧШЕНИИ ПЕНСИОННОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ УЧАСТНИКОВ ВЕАИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЫ И ВДОВ ВОЕННОСЛУЖИЩИХ, ПОГИБШИХ В ВЕЛИКУЮ ОТЕЧЕСТВЕННУЮ ВОЙНУ, ПОЛУЧАЮЩИХ ПЕНСИИ ПО ЗАКОНУ РСФСР «О ДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЯХ У РРФСР»
Соціальний захист - складова соціальних гарантій населення, кіт повинні забезпечуватися державою в ринкових умовах у відповідності з принципами соціальної полки.
Особливістю соціального захисту явл-ся її адресна спрямованість, тобто. соціальна допомога повинна надаватися тим громадянам і в таких обсягах, яких вони потребують.
Основні види соціального забезпечення та соціального захисту населення:
1. пенсійне забезпечення 2. пільги ветеранам війни та праці
3. соціальне страхування 4. допомога сім'ям з дітьми
5. інші види соціальної допомоги
6. пенсії військовослужбовцям та представникам органів внутрішніх справ
Основ джерелом фин-ия соціального захисту явл. соц, благодійні та бюдж. фонди.
Витрати бюджетів на соціальний захист та соціальне забезпечення включають:
Виплату пенсій та допомоги
Пільги ветеранам війни та праці
Допомога сім'ям із дітьми
Пенсії військовослужбовцям та особам командирського та рядового складу, представникам органів внутрішніх справ
Витрати на дитячі установи – інтернати
Витрати приймачі для неповнолітніх
Витрати на програми соціального захисту для неповнолітніх
Витрати на будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів
Ср-ва бюджету, передані до фонду України з соціального захисту інвалідів
Витрати на молодіжні програми
Витрати на інші установи та заходи в галузі соціальної політики
Витрати на соціальний захист та соціальне забезпечення фінансуються з усіх бюджетів.
Фонд захисту інвалідів формується з допомогою внесків підприємств, організацій, установ, бюджетних ср-в, добровільних внесків юр і ф л.
Витрати за рахунок фонду соціального захисту інвалідів спрямовуються на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, фінансування заходів щодо соц-струмової та професійної реабілітації інвалідів та інші цілі, пов'язані з соціальним захистом інвалідів.
Соціальним захистом охоплюються учасники ліквідації наслідків на ЧАЕС і потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Інвалідам надається слід пільги:
Безкоштовне надання ліків за рецептами
Безкоштовне позачергове зубопротезування
Надання безкоштовних санітарно-курортних путівок 1 раз на рік
Щорічне мед обслуговування та лікування у спеціалізованих лікарнях
Виплата працюючим інвалідам допомоги з тимчасової непрацездатності
Позачергове забезпечення жив площею
Пільги по кварт платі та компенсація плати за комун. послуги в опр обсязі
Безкоштовне забезпечення автомобілем інвалідів 1 групи
Безкоштовне користування всіма видами міського та приміського транспорту на території У
Безкоштовний проїзд 1 раз на рік до будь-якого населеного пункту
Одержання без-% позики на індивідуальне житлове будівництво
Надходження поза конкурсом до державної вищої установи, професійного училища з обов'язковим наданням гуртожитку, гарантованою виплатою стипендії
Позачергове встановлення телефону зі знижкою в оплаті
Компенсація громадянам, які проживають на території радіоактивного зараження
Доплата громадянам, які працюють на території У, схильним до радоактивного опромінення.
Додаткові пенсії за шкоду, завдану здоров'ю
Щоміс компенсації сім'ям за втрату годувальника
Інші компенсації та пільги
Пільги для ветеранів праці та осіб похилого віку:
Користування відомчими поліклініками після виходу на пенсію
Першочергове зубопротезування
Переважне право на забезпечення санаторно-курортного лікування
Щорічне мед обстеження та диспансеризація
Першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних установах та аптеках
Переважне право на надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва
Першочергове право вступу до садівницьких копроратів
Першочерговий ремонт будинків та квартир та забезпечення їх паливом
Надання житлової субсидії
Позачергове встановлення телефону
Безкоштовне позачергове забезпечення автомобілем з ручним керуванням
Безкоштовне користування всіма видами міського та приміського транспорту на території У.
Для осіб, які мають заслуги перед Батьківщиною, встановлено спеціальний список пільги допомоги (герой Рад Союзу, повні кавалери Ордену Слави, герої У):
Безкоштовне забезпечення ліками та доставка їх додому
Першочергове безкоштовне зубопротезування
Першочергове безкоштовне особисте та членів сім'ї та їхніх сімей обслуговування в амбулаторно-поліклінічних установах усіх типів
Позачергова особиста безкоштовна госпіталізація
Отримання безкоштовних путівок у санаторії та будинки відпочинку 1 раз на рік
Звільнення від кварт плати, оплати за комун послуги
Звільнення від оплати за формування документів на право власності на квартиру при її приватизації
Першочергова відпустка місцевих будівельних матеріалів на будівництво індивідуальних жил будинків
Безкоштовне користування міським транспортом
Безкоштовний проїзд 1 раз на рік залізничним транспортом
Позачергове придбання квитків на всі види транспорту
Переважне право залишитись на роботі при скороченні чисельності п/п
Безкоштовне навчання та перенавчання новим професіям
Звільнення від сплати податків (крім, ПДВ, акцизу та ввізного мита)
Безкоштовне поховання з військовими почестями
Виплата дружині та дітям віком до 18 років разової допомоги у розмірі, встановленому закон-вом
Інші пільги
Державні органи соціального захисту призначають і виплачують сліди види допомоги сім'ям з дітьми:
1. у зв'язку з вагітністю та пологами
2. жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією п/п
3. разову допомогу при народженні дитини непрацюючим батькам
4. допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку
5. допомога з догляду за дитиною-інвалідом
6. допомога на дітей самотнім матерям
7. допомога на дітей військовослужбовців строкової служби
8. тимчасову допомогу на неповнолітніх дітей, батьки кіт ухиляються від сплати аліментів.
Державна допомога сім'ям з дітьми може осущ-ся з допомогою фонду соц страх, пенсійного фонду У, інших позабюджетних і благодійних фондів, ср-в державного та місцевих бюджетів та інших джерел у порядку, опр-ом законом.
Ця група витрат займає найбільшу питому вагу у системі державних витрат. В умовах початку ринкових відносин витрати на соціальний захист населення стають пріоритетними і зростають у зв'язку зі зростанням цін на споживчі товари та послуги, а також внаслідок інфляції та знецінення грошей.
Соціальний захистє системою пріоритетів та механізмів їх реалізації через державні та інші інститути, для забезпечення гарантованого громадянам рівня нормальної життєдіяльності відповідно до конкретних умов суспільного розвитку. Цей рівень залежить від стану соціально-економічного розвитку суспільства, величин валового внутрішнього продукту, накопиченого національного багатства та характеру їхнього розподілу, від ефективності роботи механізмів реалізації системи.
Фінансове вираження соціального захисту проявляється у перерозподільних відносинах, що з формуванням та використанням спеціальних фінансових фондів у тому числі виробляються різні соціальні виплати населенню.
Основою для розрахунку розмірів мінімальних соціальних виплат служить розмір середньодушового споживчого бюджету. Для цього розраховується вартість та склад мінімального споживчого кошиказ основних продуктів харчування, одягу, медикаментів, палива, набору послуг, необхідних сім'ї. Розмір мінімального споживчого бюджету періодично переглядається у зв'язку із зміною рівня цін та перестверджується представницьким органом.
Витрати на соціальний захист населення у фінансових документах, планах, прогнозах, звітах відображаються як витрати на соціальне забезпечення та соціальну допомогу.
Є розбіжності у поняттях, які включаються до категорії соціального захисту населення.
Соціальне забезпеченняохоплює широкий спектр відносин щодо матеріальної підтримки непрацездатних та непрацюючих членів суспільства. Як форми соціального забезпечення виступають соціальне страхування, виплати соціальної допомоги та так звана «соціальна допомога» незаможним верствам населення.
Соціальне страхуванняза своєю економічною природою пов'язується з трудовою діяльністю людини та формуванням фондів для відповідних виплат, що залежать від результатів цієї діяльності. Тобто кошти із соціального страхування утворюються значною мірою за принципом самофінансування, з більшим чи меншим часовим інтервалом від отримання користувачем (страхувальником).
Соціальна допомогамалозабезпеченим поширюється на багато категорій населення, що перебувають в основному за «чортою бідності» і має характер «допомоги» за рахунок держави або благодійних фондів – громадських, цільових, приватних та має на меті – «призрівання бідних».
Таким чином, можна виділити три методи формування коштів для фінансування соціальних потреб: страховий, бюджетний, благодійний внесок (пожертвувань).
Страховий методпередбачає відрахування коштів у певному розмірі від обсягів діяльності, що перераховуються каналами перерозподілу для фінансування видів соціальних виплат.
При бюджетному методікошти виділяються із загальнодержавного фонду грошових ресурсів, на рівні, що визначається можливостями держави та цілями соціальної та бюджетної політики.
При методі благодійних внесків (пожертвувань)кошти не мають фіксованих розмірів і витрачаються в міру їх надходження каналами та на цілі, що визначаються організаціями, що здійснюють благодійні внески.
Соціальне страхування реалізується переважно через систему пенсійного забезпечення, виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, соціальну підтримку у разі втрати роботи.
Пенсія– це гарантована щомісячна грошова виплата для забезпечення громадян на старості, у разі повної або часткової непрацездатності, втрати годувальника, пов'язана з досягненням встановленого стажу роботи в різних видахтрудової діяльності
З прийняттям Закону «Про пенсійне забезпечення в Республіці Казахстан» від 20 червня 1997 розпочато пенсійну реформу. Її суть – у переході пенсійного забезпечення від існуючого до 1997 р. принципу солідарності поколіньпри формуванні пенсійних фондів на принцип індивідуальних накопичень. Для цього передбачено Державний центр з виплати пенсій та Державний накопичувальний пенсійний фонд, який формується шляхом сплати соціального податку всіма юридичними особами та фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю.
Крім того, роботодавці щомісяця перераховують у формі обов'язкових пенсійних внесків 10% оплати праці, включаючи всі види заробітної плати, різні премії, доплати, надбавки. За рахунок цього джерела формуються пенсійні накопичення вкладників накопичувальних пенсійних фондів. Вкладники або їх роботодавці можуть вносити на додаток до обов'язкових пенсійних внескам добровільні пенсійні внески, розмір яких не обмежений; вони вносяться одноразово чи багаторазово, регулярно чи нерегулярно, готівкою чи перерахуваннями (безготівково).
Пенсійні внески надсилаються до Державного накопичувального пенсійного фонду або недержавного накопичувального пенсійного фонду на вибір вкладника, якому, на підставі пенсійного договору відкривається індивідуальний пенсійний рахунок та особистий номер – соціальний індивідуальний код (СІК).
Внески вкладників, що накопичуються, пенсійні фонди передають через уповноважений банк (кастодіан) організаціям, які здійснюють інвестиційне управління пенсійними активами(ООІУПА), які розміщують кошти на цінні папери, депозити банків та інші фінансові інструменти. Отриманий під час розміщення дохід, називається інвестиційним доходом, розподіляється за індивідуальними рахунками вкладників відповідно до суми накопичених коштів.
Другим напрямком у соціальному страхуванні є виплата посібників.
Допомога– це гарантована грошова виплата при тимчасовій перерві у роботі, а також для компенсації підвищених витрат, що виникають у певних випадках.
Допомога, що виплачується в рамках соціального страхування, включають:
1) виплати за лікарняними листами;
2) допомога з догляду за дитиною;
3) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;
4) допомога на похорон;
5) витрати на придбання путівок у санаторії.
У Республіці Казахстан система соціального страхування складає основі Закону РК від 25 квітня 2003 року «Про обов'язкове соціальне страхування». Основною метою введення системи обов'язкового соціального страхування в республіці було забезпечення працюючих громадян, за яких перераховувалися обов'язкові соціальні відрахування, поряд з базовими державними посібниками, додатковими виплатами у разі ризиків.
Соціальні ризики зазвичай мають такі ознаки:
По-перше, економічні. До них відносяться:
Загроза втратити роботу через невідповідність попиту та пропозиції робочої сили в результаті структурної перебудови економіки, економічної кризи, реструктуризації, оптимізації виробництва та ін;
Загроза непрацездатності через профзахворювання, виробничої травми, що є наслідком небажання підприємців вкладати кошти на забезпечення техніки безпеки та створення сприятливих умов праці. У цих випадках причини ризику не залежать або залежать від самого працівника.
По-друге, частина ризиків безпосередньо пов'язана з настанням випадків, пов'язаних із тимчасовою втратою працездатності та досягненням пенсійного віку тощо.
Ризик матеріальної незабезпеченості можна визначати як ймовірність настання через виробничу травму або професійне захворювання. Ці ризики мають масовий характер. Але їхньою особливістю є й те, що вони не наступають одночасно для всіх застрахованих, всього населення. У той самий час існують ризики, зумовлені соціально-економічними умовами, які, як, наприклад, інфляція, дефолт тощо, можуть одночасно настати всього населення. Такі ризики не охоплюються соціальним страхуванням.
Важлива і необхідна умова побудови страхової системи соціального захисту населення - виявлення реальних функцій страхових виплат у матеріальному забезпеченні застрахованих.
Натомість це становить основу методології встановлення їх величини, умов, форми та порядку виплати страхових виплат.
Міжнародна організація праці визначає поняття соціального захисту як систему, покликану забезпечити певний рівень доступу до життєво необхідних благ та певний рівень добробуту громадян, які через обставини (старість, стан здоров'я, втрата годувальника або роботи) не можуть бути економічно активними та забезпечувати себе доходами шляхом участі у гідно оплачуваній праці.
Відповідно до цього за роки реформи в Казахстані створено трирівневу систему соціального захисту.
Перший рівень - гарантовані Конституцією Республіки Казахстан соціальні виплати, тобто. виплати всім громадянам на однаковому рівні без урахування персонального вкладу громадянина у розвиток суспільства (базова пенсійна виплата, державна допомога, одноразові виплати з народження/догляду за дитиною);
другий рівень - пенсійні виплати з допомогою обов'язкових пенсійних внесків та соціальні виплати з АТ «Державний фонд соціального страхування», тобто. додаткове соціальне забезпечення громадян, що враховує їхній персональний внесок у розвиток суспільства;
третій рівень – соціальні виплати за рахунок добровільного страхування.
Слід зазначити, що сьогодні система соціального страхування стала найважливішим та необхідним елементом соціально-економічних відносин сучасного Казахстану. Розроблено законодавча база, Яка визначає основи системи обов'язкового соціального страхування республіки Її важлива відмінність від інших видів страхування (страхування майна, транспортних засобів і т.д.) у тому, що вона забезпечує захист людини від матеріальної незабезпеченості у зв'язку з неможливістю участі у праці. Тому соціальним страхуванням насамперед охоплені наймані працівники та люди, які живуть за рахунок власної праці, основним джерелом існування яких є заробітна плата чи дохід.
Таким чином, під системою обов'язкового соціального страхуваннярозуміється сукупність і правил, встановлюваних і гарантованих державою, регулюючих відносини між учасниками системи обов'язкового соціального страхування.
Основними засадами обов'язкового соціального страхування є:
1) загальність дотримання та виконання законодавства Республіки Казахстан про обов'язкове соціальне страхування;
2) гарантування державою заходів, які застосовуються для забезпечення соціальних виплат;
3) обов'язковість участі у системі соціального страхування;
4) використання соціальних відрахувань на соціальні виплати у разі настання соціальних ризиків;
5) обов'язковість соціальних виплат при настанні соціальних ризиків учасників системи обов'язкового соціального страхування;
6) гласність у діяльності державних органів, які забезпечують обов'язкове соціальне страхування.
Система обов'язкового соціального страхування Казахстану є додатковою формою соціального захисту учасників системи, тобто. працюючого населення республіки. З 2005 року соціальні виплати для учасників системи соціального страхування при настанні соціальних ризиків здійснюються за рахунок фінансових ресурсів Акціонерного товариства «Державний фонд соціального страхування» (далі – Фонд або ДФСС), створеного зі стовідсотковою державною участю у статутному капіталі.
При цьому фінансові ресурси ДФСС формуються шляхом перерозподілу соціального податку та акумулювання соціальних відрахувань до Фонду, що сплачуються платниками за такими ставками, встановленим ЗакономРК «Про обов'язкове соціальне страхування»:
Учасниками системи обов'язкового соціального страхування є фізичні особи, за яких проводилися соціальні відрахування та які мають право на отримання соціальних виплат при настанні соціальних ризиків
Платниками соціальних відрахувань є роботодавці або самостійно зайнята особа (індивідуальний підприємець, приватний нотаріус, адвокат, який забезпечує себе роботою, що приносить їм дохід), які здійснюють обчислення та сплату соціальних відрахувань.
Фонд здійснює основну діяльність на страхових засадах аналогічно страховій організації та відповідає за своїми зобов'язаннями своїми активами.
ДФСС заснований державою як позабюджетна організація і не входить до бюджетної системи держави. Визначальним моментом діяльності Фонду є не комерційна, а соціальна мета: здійснення соціальних виплат при настанні соціальних ризиків учасників системи обов'язкового соціального страхування (далі – СОРС).
Право на отримання соціальних виплат із ДФСС учасника системи обов'язкового соціального страхування, за якого провадилися соціальні відрахування, виникає:
1) у разі втрати працездатності - від часу встановлення уповноваженим органом за призначенням соціальних виплат ступеня втрати працездатності виходячи з медичних висновків;
2) у разі втрати годувальника - з дати смерті, зазначеної у свідоцтві про смерть, або з дати, зазначеної у рішенні суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або про оголошення громадянина померлим;
3) у разі втрати роботи - з дня звернення учасника системи обов'язкового соціального страхування за реєстрацією як безробітний до уповноваженого органу з питань зайнятості;
4) на випадок втрати доходу у зв'язку з вагітністю та пологами - з дати відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, зазначеною в листку непрацездатності;
5) у разі втрати доходу у зв'язку з усиновленням (удочеренням) новонародженої дитини (дітей) - з дати відпустки працівникам, які усиновили (удочерили) новонароджену дитину (дітей), зазначеній у листку непрацездатності;
6) на випадок втрати доходу, у зв'язку з доглядом за дитиною по досягненню нею віку одного року - з дати народження, зазначеної у свідоцтві про народження дитини.
У разі народження двох і більше дітей соціальна виплата у разі втрати доходу, у зв'язку з доглядом за дитиною по досягненню нею віку одного року, призначається на кожну дитину окремо.
При цьому розмір мінімальної соціальної виплати з догляду за дитиною по досягненню нею віку одного року встановлено не нижче за розмір державної допомоги, що виплачується з республіканського бюджету (залежно від черговості народження дитини). А максимальний розмір – не більше 40 відсотків від 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати, який встановлюється Законом про республіканський бюджет на відповідний рік.
З початку введення в дію СОРС з 2005 року станом на 1 жовтня 2008 року сума здійснених соціальних виплат із ДФСС склала 21 314 млн тенге, з них 20 491,3 млн тенге лише за 9 місяців поточного року.
Відповідно до Послання Глави Держави народу Казахстану 2007 року «Новий Казахстан у новому світі» з метою забезпечення жінці можливості поєднання професійної діяльності з вихованням дітей з 1 січня 2008 року запроваджено обов'язкове соціальне страхування вагітності, пологів та материнства для працюючих жінок – учасників СОРС.
Розмір соціальних виплат із системи обов'язкового соціального страхування визначається на основі фактично надійшли соціальних відрахувань до Фонду на конкретного учасника СОРС, з урахуванням тривалості та розмірів відрахувань.
У структурі соціальних виплат по республіці за підсумками 9 місяців 2008 року основну частку займають виплати у зв'язку з вагітністю та пологами - 10 484,4 млн тенге (51,2%) і по догляду за дитиною - 8 998,8 млн тенге (43,9% ).
Найбільшу частку соціальних виплат за 9 місяців 2008 р. здійснено у м. Алмати (18%), Південно-Казахстанській області (10%), м. Астана (9%) до загального обсягу соціальних виплат по республіці.
Аналіз діяльності АТ "Державний Фонд соціального страхування" показав, що соціальне страхування не є універсальним механізмом соціального захисту на всі часи. Воно залежить стану економіки, ринку праці, демографічних умов розвитку нашого суспільства та інших чинників. Наприклад, структурні перетворення економіки, зростання диференціації в доходах населення, довгострокові демографічні зміни, зростання тривалості життя населення - ці та низка інших проблем надалі можуть вимагати модернізації економічних, правових та організаційних механізмів інститутів соціального страхування.
Все це означає, що соціальний захист перестав бути монополією держави і набуває багатосуб'єктного характеру. Її суб'єктами крім держави (Уряду та місцевих виконавчих органів) є роботодавці, самі працівники, громадські організації, позабюджетні організації та об'єднання, благодійні фонди, комерційні організації-спонсори, окремі меценати Уявлення, що соціальний захист - це лише турбота держави, що вже не відповідає сьогоднішнім реаліям. Більше того, вона може бути достатньо ефективною лише при об'єднанні зусиль працівників, роботодавців та держави.
Система соціального захисту складається з трьох елементів, кожен із яких має різне коло суб'єктів, джерела фінансування, умови та цілі забезпечення. Система соціального захисту включає такі форми:
Соціальне страхування за рахунок обов'язкових страхових та добровільних внесків;
Соціальну допомогу та соціальну підтримку непрацездатних громадян
На сьогодні налічується понад 20 різних видів допомоги та пільг, а падіння їх закріплено десятками законів. Система є складною, окремі соціальні програми не мають стабільного фінансування або їх затвердження не передбачалися цільові джерела фінансування. Витрати зведеного бюджету України на соціальний захист та соціальне забезпечення з 2002 по 2005 р зросли з 12,6 млрд до майже 40 млрд грн технічних ні можливості подальшого збільшення соціальних трансфертів були вичерпані вже в 2002 p, коли їх частка досягла 17,2%. ВВП та 42,2% державних витрат. У 2003-2004 pp було певне випередження темпів її зростання. ВВП за зростанням витрат на освіту та охорону здоров'я. Основні засади системи соціального захисту населення закладено в. Конституції України ст. 46-53. Соціальний захист забезпечується з соціальною допомогою та соціальним страхуваннярахуванням.
Соціальний захист - це система відносин між державою, господарськими структурами з одного боку та з громадянами з іншого, у процесі яких за рахунок частили. ВВП утворюються і використовуються фонди фінансових ресурсів для матеріального забезпечення та обслуговування окремих категорій та груп громадян. Витрати бюджету на соціальний захист населення - це насамперед витрати, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, встановлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп населення, соціальний захист осіб, які опинилися в екстремальних умовах (біженці, безпритульні т.д.).
Витрати бюджету на соціальний захист класифікуються так:
1) за джерелами фінансування:
за рахунок коштів державного бюджету;
за рахунок коштів місцевого бюджету;
2) за ініціатором:
Витрати на реалізацію загальнодержавних програм;
Витрати на місцеві програми (рішення місцевих органів влади);
3) за метою використання:
Витрати на соціальний захист у зв'язку із малозабезпеченістю;
Виплати як компенсацію втраченого доходу (посібник у зв'язку з вагітністю та пологами);
Компенсація втраченого здоров'я чи майна;
Витрати, пов'язані з наданням підтримки в облаштуванні (притулки для тимчасового утримання біженців);
Витрати на надання пільг та привілеїв окремим категоріям громадян;
4) за формами:
Грошові;
Безготівкові;
Натуральні
Усі форми соціальної допомоги визначаються законами України чи рішеннями місцевих органів влади
Система соціального захисту населення включає такі форми:
Соціальне страхування з допомогою страхових внесків у фонди соціального страхування (державні чи недержавні);
Державне забезпечення та надання соціальних послуг окремим категоріям громадян за рахунок державного бюджету;
Соціальна допомога та соціальна підтримка непрацездатних громадян за рахунок державного та місцевих бюджетів
Соціальне страхування складає наступних загальних принципах:
1) обов'язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом;
2) забезпечення осіб, які працюють самостійно, лише тими видами захисту, у фінансуванні яких вони беруть участь;
3) надання можливості додаткового добровільного страхування у системі обов'язкового соціального страхування з метою отримання додаткового матеріального забезпечення;
4) рівноправність усіх застрахованих осіб щодо зобов'язань щодо фінансування витрат та одержуваних у результаті цього прав та гарантій;
5) державна гарантованість виплат із загальнообов'язкового соціального страхування
Відповідно. Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни після досягнення пенсійного віку мають право отримувати пенсію. Крім того, є категорія громадян, яка має право отримувати пенсію раніше ніж після досягнення пенсійного віку (військові, ліквідатори наслідків аварії на. ЧАЕС, особи зайняті на шкідливих виробництвах та ін.). Пільги та допомога громадянам, які мають особливі заслуги перед державними, призначаються на основі чинного законодавства окремо за кожною категорією (закони України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку Україні"ян похилого віку в. Україні").
Ветеранам можуть надаватися такі пільги:
Безкоштовний проїзд усіма видами міського та приміського пасажирського транспорту;
Звільнення від плати за землю;
Першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах
. Державне забезпечення- це форма соціального захисту, яка полягає у наданні соціальних виплат та інших соціальних послуг окремим громадянам за рахунок державного бюджету. Усі такі виплати, послуги та суб'єкти визначаються окремим законодавством. Кошти державного бюджету за цією формою соціального захисту спрямовуються:
На пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг військовослужбовцям та особам, які проходять службу у військових формуваннях, створених відповідно до законів України;
Виплату та підвищення пенсій, надання пільг учасникам війни;
Виплату та підвищення пенсій, надання пільг громадянам, які постраждали від техногенно-екологічних та природних катастроф;
Виплати реабілітованим громадянам
Соціальна допомога - це встановлені законодавством види матеріального забезпечення, що надаються громадянам за певних обставин та у певних розмірах за рахунок державного бюджету. Майновий стан одержувача не враховується.
Соціальна допомога надається:
При народженні дитини та догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
На дітей одиноким матерям;
Батькам, зайнятим доглядом за дитиною-інвалідом;
на дітей військовослужбовців строкової служби;
на дітей багатодітним сім'ям;
Інвалідам та громадянам похилого віку, які з поважних причин не набули права на пенсію та інші допомоги
За допомогою кошторисного фінансування забезпечується фінансування грошовими коштами установ та організацій невиробничої сфери
. Єдиний кошторис доходів та видатків бюджетних установ- це основний документ, що визначає загальний обсяг цільового надходження та поквартальний розподіл бюджету України. Формування єдиного кошторису доходів та витрат здійснюється на підставі лімітної к. Довідка асигнувань з бюджету, яку вищестояща організація спрямовує всім підлеглим установам у двотижневий строк після затвердження бюджету. Лімітна довідка повинна враховувати потреби кожної установи відповідно до її виробничих показників. Єдиний кошторис доходів і витрат складається усіма установами та затверджується керівниками вищої організації. Одночасно з кошторисами на затвердження подається штатний розпис.
Єдиний кошторис доходів та витрат складається з трьох розділів:
1) бюджетних асигнувань;
2) інших засобів;
3) витрат за рахунок спеціальних та інших позабюджетних коштів
Кожен із цих розділів ділиться на доходну та видаткову частини. До першої відносяться планові обсяги бюджетних асигнувань, а також надходження з інших доходних джерел. Формування доходної частини здійснюваної на підставі індивідуальних розрахунків, а також платежів та відрахувань до бюджету. Видаткова частина - загальна сума видатків з розбивкою за категоріями видатків економічної класифікації, а також у ста новлення видатків, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань та за рахунок позабюджетних надходжень.
У бюджетному фінансуванні крім єдиного кошторису доходів та витрат застосовуються такі кошториси:
Загальні кошториси, що складаються за однотипними малими установами (клубами, бібліотеками та ін.) з невеликим обсягом фінансування, а також за однотипними великими установами, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано;
Зведені кошториси - це об'єднані індивідуальні кошториси однотипних установ
Кошториси складаються на основі виробничої програми підрозділу відповідної нормативної бази, а також цін та тарифів на ресурси. Структурно він може будуватися за статтями та елементами витрат
Результатом діяльності галузей соціальної сфери є створення духовних цінностей, соціокультурних та побутових послуг. Як правило, до соціально-культурної сфери відносяться заклади освіти, підготовки кадрів, охорони здоров'я, науки та культури у галузях соціальної сфери використовуються значні фонди фінансових ресурсів, які становлять більше. ЗО%. ВВП. Крім того, галузі соціальної сфери щорічно отримують у своє розпорядження кошти при наданні послуги та виконані роботи.
Планування видатків, що спрямовуються з бюджету на соціальний розвиток, відбувається на основі економічних нормативів та фінансових норм. Нормативи встановлюються. Кабінетом. Міністрів України, як правило, на одного учня, одного жителя, одну установу тощо. Витрати на зазначені цілі можуть збільшуватися за рахунок доходів, які отримує організація, або додаткових джерел, знайдених місцевими радами.
Для покращення планування витрат на утримання установ соціальної сфери є розробка фінансових норм за категоріями витрат
. Фінансова норма- це науково обґрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні видидіяльності установ у розрахунку на відповідну одиницю
Розрахунок фінансових норм для бюджетних установ такий:
2) на основі індивідуальних норм – розробки укрупнених норм;
3) на основі укрупнених норм – розробка цих норм
Фінансові норми уточнюються та переглядаються один раз на 5 років. Індивідуальні норми використовуються при плануванні на рівні бюджетних установ, укрупнені - на рівні міністерств та відомств, зведенні - держави або області.
Бюджетна установа складає кошторис доходів та видатків, який є основним плановим документом, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно бюджетних призначень.
. Кошторис- це фінансовий документ, в якому в плановому порядку визначаються обсяги коштів на фінансування певних об'єктів, програм та заходів з визначенням їх цільового призначення та розподілом за окремими періодами фінансування. Форма кошторису затверджується. Міністерство фінансів України.
Кошторис має:
Загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків з повної економічної класифікації на виконання бюджетною установою основних функцій;
Спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.
Помісячний розподіл витрат, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, що регламентує взяття установою зобов'язань протягом року, називається планом асигнувань.
Асигнування - це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов'язань та витрачання бюджетних коштів
на конкретну мету у процесі виконання. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису та затверджується разом із ним. Установи мають право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі та у встановлених затвердженими кошторисами та планами асигнувань межах. Керівники установ, яким надано право розпоряджатися затвердженими для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, встановлено їх у кошторисах та планах асигнувань, називаються розпорядниками коштів бюджетету.
Бюджетні установи можуть отримувати позабюджетні кошти - кошти понад асигнування, які вони виділяють з державного або місцевого бюджетів
Позабюджетні кошти поділяються за принципом походження та використання:
на спеціальні засоби;
Суми за дорученням;
Депозитні кошти;
Інші позабюджетні кошти
Завантаження...
